Показники результатів економічної діяльності

Динаміку економічного розвитку країни характеризує сис­тема макроекономічних показників. Вони є важливим інстру­ментом державного регулювання і прогнозування розвитку національної економіки.

Кінцевими товарами і послугами є ті з них, що використову­ються для кінцевого споживання, нагромадження й експорту.

Вартість проміжних товарів і послуг, витрачених у процесі виробництва (сировина, матеріали, паливо, енергія, інструмен­ти, насіння, послуги транспорту, торгівлі, оренди), не вклю­чається у ВВП для запобігання подвійного рахунку. Термін “валовий” означає, що при розрахунку ВВП із його вартості не віднімається споживання основного капіталу (амортизація).

ВВП вважають внутрішнім продуктом, тому що він вироб­ляється резидентами даної країни. Резидентами є всі економічні одиниці (підприємства, домашні господарства), незалежно від їхньої національної приналежності, що мають центр економічного інтересу на економічній території даної країни (займаються ви­робничою діяльністю чи проживають у країні не менш року).

Існують такі способи виміру ВВП:

1. За доданою вартістю (виробничий метод).

2. За доходами (розподільний метод).

3. За витратами (метод кінцевого використання).

При використанні першого методу сумується вартість, дода­на на кожній стадії виробництва кінцевого продукту.

Додана вартість - це різниця між вартістю вироблених товарів і послуг (випуском) та вартістю товарів і послуг, цілком спожитих у процесі виробництва (проміжним споживанням).

Валовий внутрішній продукт - це сума валової доданої вар­тості усіх виробників-резидентів плюс та частина податків за винятком субсидій на продукти, що не включена в додану вартість. З метою спрощення в макроекономіці ВВП визнача­ють як суму доданої вартості усіх виробників.

Другий метод дозволяє врахувати внесок різних фірм і га­лузей у створення ВВП. Для економіки в цілому сума всієї доданої вартості повинна дорівнювати вартості кінцевих то­варів і послуг. При розрахунку цим методом (за витратами) сумують витрати на кінцеве споживання товарів і послуг до­машніх господарств, держави, валові інвестиції, чистий експорт:

де: С - особисті споживчі витрати, що включають витрати домашніх господарств на товари тривалого користування і поточного споживання, на послуги, але не включають витрати на придбання житла;

I - валові інвестиції, що включають виробничі капіталовк­ладення чи інвестиції в основні виробничі фонди (витра­ти фірм на придбання нових виробничих підприємств і устаткування); інвестиції в житлове будівництво; інвес­тиції у запаси (зростання запасів враховується зі знаком зменшення зі знаком “-“). Валові інвестиції можна також представити як суму чистих інвестицій і аморти­зації (чисті інвестиції збільшують запас капіталу в еко­номіці - це витрати на нове будівництво чи придбання нового обладнання);

G - державні закупівлі товарів і послуг - витрати на будів­ництво і утримання шкіл, доріг, армії і державного апара­ту управління та ін.;

Х - чистий експорт товарів і послуг за кордон. Розрахо­вується як різниця експорту й імпорту. При підрахунку ВВП враховують усі витрати, пов'язані з придбанням кінцевих товарів і послуг, вироблених у даній країні, у т.ч. і витрат іноземців, тобто вартість експорту даної країни. Одночасно виключають з вартості придбань економічних агентів даної країни товари і послуги, вироблені за кор­доном, тобто вартість імпорту.

Наведене рівняння називають основною макроекономічною тотожністю.

Третій метод. При розрахунку ВВП за доходами (розпод­ільним методом) сумують первинні доходи, виплачені з дода­ної вартості виробничими одиницями - резидентами. До таких доходів відносяться:

♦ оплата праці найманих робітників (заробітна плата, вклю­чаючи премії, доплати, надбавки, нараховані в грошовій чи матеріальній формах і ін., обчислені до виплати по­датків та інших утримань; відрахування роботодавців на соціальне страхування);

♦ податки на виробництво й імпорт за винятком субсидій (чисті непрямі податки), до складу яких включаються ПДВ, акцизи, податки на продажі, податки на землю, бу­динки, фонд оплати праці й ін.;

♦ валовий прибуток і валові змішані витрати чи чистий прибуток та чисті змішані доходи плюс амортизація.

Валовий прибуток і валові змішані доходи - це частина ва­лової доданої вартості, що залишається у виробників після відрахування витрат, пов'язаних з оплатою праці найманих робітників і сплатою податків на виробництво й імпорт.

Змішані доходи - це доходи некорпоративних підприємств, що належать домашнім господарствам. Доход таких під­приємств містить елемент оплати праці, що не може бути ви­окремлений з доходу власника чи підприємця.

Податки на виробництво і імпорт (непрямі) - це первинний дохід органів державного управління.

Крім показника ВВП для оцінки сукупного доходу і про­дукту використовується показник валового національного до­ходу (ВНД). Він враховує всі первинні доходи (надходять суб'єктам господарювання у порядку первинного розподілу доданої вартості), отримані резидентами даної країни у зв'яз­ку з їх участю у виробництві як ВВП даної країни, так і ВВП інших країн.

Відмінність між ВВП і ВНД у тім, що ВВП вимірює потік кінцевих товарів і послуг, вироблених резидентами даної краї­ни, а ВНД - потік первинних доходів, отриманих її резидента­ми тобто ВНД відрізняється від ВВП на сальдо первинних доходів, отриманих із-за кордону, - тобто на різницю між до­ходами резидентів даної країни, отриманими із-за кордону, і доходами нерезидентів, переданими за кордон з даної країни (виплаченими резидентами даної країни нерезидентом).

ВНД=ВВП+сальдо первинних доходів із-за кордону.

Показник ВНД ідентичний показнику ВНП (за старою ре­дакцією СНР). До основним макропоказників також відносять:

♦ чистий внутрішній продукт (ЧВП - це ВВП - аморти­зація);

♦ чистий національний дохід (ЧНД - це ВНД - аморти­зація);

♦ національний дохід (НД - це ЧНД - непрямі податки);

♦ особистий дохід (національного дохід - внески на соц­іальне страхування, нерозподілений прибуток корпо­рацій, податки на прибуток корпорацій + сума трансфер­них платежів);

♦ особистий дохід у розпорядженні (особистий дохід - при­бутковий податок з громадян).

Особистий дохід у розпорядженні використовується до­машнім господарством на споживання і заощадження.

2.2.