Економічний потенціал земель

Економічний потенціал давньоскандинавських земель IX ст. можна дуже добре проілюструвати на прикладі Швеції. Як буде сказано нижче, в давній Швеції ланд-(земельних)-конунґів (і supra- конунґів — аж до XVI ст.) головною економічною галуззю було відстале сільське господарство — так звана «економіка запасів»³⁹, що забезпечувала вкрай нестабільну економічну базу з мінімумом надлишкового продукту, а то й зовсім без нього⁴⁰.

За вікінґської доби залізну руду у Швеції видобували переважно з болотяних копалень⁴¹, тож гірнича промисловість не могла відігра­вати бодай трохи помітну роль в економіці ланд-конунґів. Мідь почали видобувати тільки бл. HOO р. у Фалуні (Даларна)⁴², а по- справжньому експлуатувати надзвичайно багаті поклади шведської залізної руди розпочали тільки німецькі фахівці в другій половині XIII ст.⁴³. Отже, шведські (уппсальські) конунґи VIII—IX ст. не мали великих прибутків від гірничої промисловості.

Як не брати до уваги здобичі, захопленої під час грабіжницьких виправ, прибуток шведських ланд-конунґів складався з трьох голов­них компонентів:

1) надходжень із королівських володінь (уппсальського аидг, див. с. 528);

2) податків натурою (за вдержання «королівського миру» (fri?r) і wergild)',

3) грошових зборів з міжнародних купців, що торгували з дале­кими країнами і часто з’являлись у ринкових містах краю (передусім у Бірці, згодом у Сіґтуні). Отже, скандинавські королі охоче підтри­мували заснування таких міст.

Навіть якщо король ставав партнером багатого купця, він був нездатний провадити незалежну економічну або закордонну торго­вельну політику, не кажучи вже про те, що не міг і сам захопити далекі закордонні землі й правити ними, див. с. 200—202, 208.

Одне слово, протягом періоду, який ми розглядаємо (й навіть пізніше, у 800—1200 рр.), майбутня Швеція була асоціацією вільно пов’язаних провінцій, і територіальну єдність кожної з них забез­печував ланд-конунґ (згодом супра-конунґ), який ще не мав ні на­вченої бюрократії, ні постійного грошового прибутку і був, власне, небагатим, відображуючи загальну економічну відсталість свого невеличкого королівства.

Більшість закордонних товарів та інших предметів розкоші (як- от золоті та срібні вироби), що їх знайшли археологи в Скандинавії, не пов’язані з державою ланд-конунґів Свіаланду; за вікінґської доби ці речі привласнювали собі воїни та пірати різноманітного похо­дження (не конче з земель свіїв і ґаутів) під час своїх грабіжницьких експедицій.