Рунічні написи з 940 по 1000 р.

Написи цього періоду ми маємо з Данії, острова Мен, Норвегії та Готланду. У Данії єллінґський період представлено кількома каменями, що становлять історичний інтерес; найважливішими є п’ять династичних каменів: два з Єллінґа, два з Гедебю (Гайтабу, Гаддебю), один із Сьондер-Віссінґа.

Загалом, тридцять чотири «єллінґські» написи, які ще називають «родинними каменями», відомі з Данії. Це:

У X ст. норвезькі написи з'являються на острові Мен і на Гебрідах. Вони позначені рунологічними особливостями стилю «короткостовбурних» рун. Дев’ять з них, включаючи один напис з Гебрідських островів (J 76. Кільбар), датуються прибл. 930— 950 рр.; інша частина (чотирнадцять написів) відносяться до бл. 1000 р. або дещо раніше, включаючи один напис з Фарерських островів (J 69. Кірк’юбьо). Один напис («коротко- стовбурними» рунами) був відкритий у Швеції (Смоланд=5т20. Роттнекварн).

З понад 950 каменів є чотири з Норвегії з «короткостовбур- ними» рунами:

Двадцять один напис «короткостовбурними» рунами датується близько 1000 року чи раніше; три з них були відкриті в Готланді, чотири в Швеції й чотирнадцять у Норвегії:

Данські написи

Єллінґські написи

Лише в Данії правлячі королі й королеви виступають замовниками меморіальних каменів. П’ять (можливо, шість) таких королівських написів відомі з X ст.²². Королі й королеви єллінґської династії, Ґорм І (правив бл.

Камінь з Єллінґа 2 (DR 42):

Сьондер-Віссінґ І, округа (heras) Тюрстінґ, амт Opryc (DR 55):

Останній напис особливо дотикається до нашої теми, оскільки засвідчує династичні зв’язки між данською династією з Єллінґа та вендською з краю Ободритів. Містівой, відомий з писемних джерел, помер бл. 990 р.

Нарешті, ще два династичні камені належать шведській династії з Гайтабу (Гаддебю=Гедебю); Сіґтрюґґ помер бл. 950 р.²³.

Гаддебю 2 (DR 2):

Гаддебю 4 (DR 4):

Окремі вчені вважають²⁴, що Гакланґ, згаданий на камені з Бреґнінґе, що в Лолланді (DR 219), відповідає сухопутному королеві з Аґдіра, Topipy Гакланґу, який загинув бл. 900 року в битві коло Гафрсфйорду проти об’єднувача Норвегії, короля Гаральда Прекрасноволосого²⁵. Напис каже:

Інша характерна ознака данських каменів полягає в тому, що вони пов’язані з мирськими суб’єктами, зокрема з родинними зв’язками. Як замовники, так і вшановувані ними небіжчики належали до військової аристократії; вони були переважно начальниками чи землевласниками. Три з тих каменів містять дуже точну інформацію:

Сківум, округа Opc, повіт (amt) Ольборг, Північний Ютланд (DR 133):

Значення цього каменя полягає в тому, що він справді встановлений на могильному горбі, в якому поховано небіжчиків²⁶, в той час як більшість інших були надгробками, що не мали зв’язку з власне могилами.

Стура Кьопінґе, округа Геррестад, прибережний повіт/лен (Ian) Мальмьогус, Сконе (DR 339):

У цьому випадку, так само як і в DR 125, камінь зводили за небіжчиком його компаньйони, — риса, типова і для наступного періоду.

Вперше ми зустрічаємо в двох написах skipari, члена кора­бельної команди:

Стуркьо, округа Еостра, Блекінґе (DR 363):

skibarE ku?is rais?... stin.

Гуті, моряк, звів за [невідомим] камінь.

Предки данів були дуже активні між 793-м і 891 роками. Проте їхні подвиги не знайшли увічнення в каменях, оскільки на той час камені встановлювали переважно з магічними та релігійними цілями. Лише кілька каменів, що датуються з 940-го по 1000 рік, розповідають про чужоземні пригоди, хоч і не містять важливих фактів.

Еґтвед, округа Єрлев, повіт Вейле, Північний Ютланд (DR 37):

Мейльбю, округа Стьоврінґ, Рандерський повіт, Північний Ютланд (DR 117):

Тірстед, округа Фуґльсе, повіт Мерібо, Лолланд (DR 216):

Седінґе, округа Фуґльсе, повіт Марібо, Лолланд (DR 217):

Написи з острова Мен

Написи з острова Мен вирізьблені переважно на хрестах або фрагментах хрестів. Це меморіальні камені, встановлені для місцевих родів. Наприклад: «Сандульв Чорний поставив цього хреста Арінбйорґ, своїй жінці» (Andreas II = М. С. 103 = В2) або «Олейв Льйотольвссон поставив цього хреста Ульвові, своєму синові» (Ballaugh = М, С.

Норвезькі написи

Норвезькі написи з’явилися в Ярені (давньосканд. Ja∂arr> J?der) — частині провінції Роґаланду, протягом другої половини періоду Єллінґе. За стилем вони продовжують руни з острова Мен і тому стосуються нашої теми, об’єднуючись у мен- яренський тип. Подібно до сучасних їм данських написів, норвезькі є теж родовими, що відображували виключно місцеві інтереси.

Найкращою ілюстрацією такого типу джерел, який ми розглядаємо, є два камені, поставлені для членів того самого роду.

Клепп І, Роґаландська область (fylke) (бл. 980—990 рр.) (NYR 225):

Ту, Роґаландська обл. (бл. 975 р.) (NYR 228):

На основі свідчень, почерпнутих з цих двох написів, можна окреслити генеалогічне дерево роґаландського знатного роду останньої чверті X ст. (див. табл. 4).

Лише один напис цього періоду стосується певної історичної події. У 70-х роках X ст. відбулося військове протистояння данського короля Гаральда Синьозубого (бл. 945—984), котрий виборював незалежність, і його сюзерена — Германського імператора Оттона II (973—983). Оттон атакував Денвірк і Геддебю в Південній Ютландії. Гаральдові допомагав норвезький правитель Гакон Ярл Сіґурдарсон (970—995). Згадка про цей похід відображена в рунічному написові, вирізьбленому неві­домим скальдом:

Станґеланд, Гьойландська церковна парафія, Роґаланд (NYR 239):

Написи з Пільґорда

Написи з Пільґорда (церк. парафія), острів Ґотланд, датуються періодом, коли шведсько-норвезькі руни злилися з данськими. Це пов’язано з експедицією з Готланду через дніпровські пороги. На підставі рунологічного аналізу Вольфганґ Краузе датував їх останніми десятиліттями X ст.²⁸.

Якийсь Віфіль, очевидно торговець або військовий вождь, доручив чотирьом «братам» пропливти через дніпровські пороги, щоб відшукати шлях навколо найнебезпечнішого — Ненаситця (⅛ειφ0p за Константином Багрянородним). Експедиції вдалося подолати чималу відстань через пороги, однак під час просування через перший рубіж — так званий Рваний Камінь (Rufstain) — Равн, один із членів експедиції, загинув. На південь від Рваного Каменя «брати» спорудили курган для свого спільника, з повернувшись додому, поставили камінь на своїй батьківщині в Готланді на його пам’ять. Напис провіщає:

biarfaa statu siso stain — Яскраво розфарбований камінь цей поставили

hakbiarn bru?r ru?uisl austain Геґб’ярн [та його) «брати» (Г)Родвісл, Ейстейн

Рунічні написи 1000—1100 років

Написи, що датуються періодом з 1000 до 1050 рр., існують в Данії, Норвегії, Ямтланді, Швеції, Готланді, Україні та Греції.

Данські написи

Зі ПО данських написів періоду пост-Єллінґе 107 містяться в Данії, 2 — в Англії і 1 — на острові Еланд. У Данії написи зосереджені в провінціях Сконе (54 написи) та Північній Ютландії (45 написів). У Південній Ютландії та Сьєланді — по три написи в кожній, а в Лолланді та Фальстері — по одному. Більшість з цих написів — язичницькі; лише 15 чи 16 з них за словами та символікою можна пов’язати з християнством. Новий вид рун, так звані пунктирні руни, існують поряд з давнішими не-пунктирними у співвідношенні: 44 пунктирних до 66 не- пунктирних. Вони розрізняються, в основному, за змістом. Протягом періоду Єллінґе встановлювалися, головним чином, камені на честь «товаришів», хоча продовжувалося спорудження і родових каменів.

Написи цього періоду дають яскраве уявлення про соціальну і політичну термінологію тих часів, однак слід зазначити, що тексти написів часто загадкові і багатозначні, що утруднює їх прочитання. Першими відкритими термінами є широковживані — dr?ngR (давня східноскандинавська — мн.

Первинне значення терміна dr?ngR — «хлопець», «юнак» або «красень». Згодом термін набирає значення «воїн». А що основним достоїнством воїна є мужність у поєднанні з військовою відвагою, то й слово це охоплювало значення «член молодшої Дружини» або «моряк військового корабля».

Слово ??gn (однокорінне з англійським thane) вживалося спершу до чоловіка зрілого віку й високого соціального рангу або професійного воїна; невдовзі воно набрало значення члена старшої дружини. Обидва терміни могли також вживатися для позначення двох різних соціальних верств, що нагадує ділення в Київській Русі. Там існувало два типи дружинників: ті, χ_τo належав до «старшої дружини»³⁰, і ті, хто належав до «молод­шої»³¹. Провідні члени дружини (в Данії) називалися uniφingR_y тобто «ті, кого найбільше поважають» (DR 68), або unes •— «уславлені», наприклад, UnisiRiuikiku «[були] уславлені у вікін- ґівських походах» (DR 330).

Обидва терміни — ??gn та dr?ngR — супроводжуються епітетом go?r — «добрий», тобто «високородний» (напр., DR 143: ?aikn ku?an; DR 339: trikku?an), часто (особливо термін dr?ngR) з підкресленням — har?a, тобто «дуже» (DR 213: har?a ku?an ?iakn; DR 68 та ін.: har?a ku?an trik). В одному випадку термін ??gn супроводжувався словами ?iakna furstr, тобто ♦найвидатніший серед ??gn-ie* (DR 277).

Члени роду, що позначалися терміномбатько (DR 123, 130, 143, 213, 343), вітчим (magR∖ DR 143), чоловік (DR 98, 99, 209, 277, 293), брат (DR 86, 121, 278).

Члени роду, що названі як dr?ngjaR'. сини (DR 78, 94, 380); брати (DR 77, 268, 276, 288); родич чоловіка (magR∖ DR 239); фелаґи (DR 68, 127, 262, 339). Давньоскандинавською мовою фелаґ (felagi) означало «грошовитий», тобто спільник, головним чином у торговій діяльності. Хоча felagi³² і означало партнера, спільника або «людину, з якою у складчині», воно вживалося також у значенні «товариш» стосовно дружинників. Протягом розглядуваного періоду цей термін був дуже поширеним: DR 66, 68, 127, 262, 270, 279, 316, 318, 321, 329, 330. Лише в одному випадку (DR 295) слово bro?ir — «брат» вжито частіше, ніж felagi. Зверхник називався drottin — «сеньйор» (DR 295). Термін, яким часто позначали компаньйона або члена дружини, був hem??gi (DR 1, 3, 154, 155, 296, 297); слово Iagsmannr — «компаньйон» вжито лише раз (DR 62)³³.

Військовий вождь місцевого морського контингенту — звичайно великий магнат — називався Sturimatr (DR 1). Інші значні землевласники, вожді місцевих об’єднань, іменувалися Iandmannr. Ось мешканець Сківум, округи Opc, Ольборґського повіту в Північній Ютландії був Iyntmyny baistr і tynmarku auk furstr — «найкращий (b?ztr) і найбільший серед землевласників Данії» (DR 133).

Землероби, землевласники, йомени означені як bond?⁴ (DR 99, 277, 298, 338) або як bomannr (DR 291); одного з таких йоменів, AcГота, названо bastrbumana — «найкращим з йоменів» (DR 291), іншого — har? ku?n buta — «благородним йоменом» (DR 298), а ще одного — har?aku?anbuta — «дуже високородним йоменом» (DR 338). Великодушність була взірцевою якістю йоменів. Брам(р) із Сьовестада (Геррестадська округа, Маль- меуський лен, Сконе) був «найкращим з йоменів і найщедрішим на харчі» (bastrbumanaaukIniltastrinataR; DR 291). Назви інших представників нижчих класів зустрічаються в написах рідко. Лише тричі названо ремісників — smi?r (DR 58, 91, 108). Цікавими є два випадки з цих трьох. В одному йдеться про рабство, ремісник Токі уславляє господаря, який відпустив його на волю:

Гьорнінґ, Г’єльмслевська округа, Opry повіт, Північна Ютландія (DR 58):

В іншому написові згадується про участь одного з ре- місникових родичів у поході до якогось невідомого місця Східної Європи:

Колінд, округа Сьондер, Д’юрс, Рандерський повіт, Північна Ютландія (DR 108):

Можливо, це випадковий збіг, однак у написах періоду пост- Єллінґе немає згадок про язичницьких жерців (go?i,?ulR), хоча в одному з написів ідеться про те, що двоє поранених братів того, хто ставив каменя, «займалися ворожбитством» (auksi?; Сьондер Вінґе 2, Міддельсомська округа, Віборґський повіт, Північна Ютландія, DR 83).

Написи на окремих каменях свідчать про мирну громадську Діяльність: зведення мостів у пам’ять про померлих (DR 238, 269) та будівництво церков (DR 315).

Нарешті, один камінь з написом було встановлено за королівським наказом:

Гаддебю 3, Ґотторпський повіт, Південна Ютландія (DR 3):

Інший напис з Гайддебю згадує того самого короля Свена (Свейна) Вилобородого (984—1014) (DR 1):

Гаддебю 1 (DR 1):

Син Свейна, король Knutr/Кнут Великий (1014—1035), згадується в одному з данських християнських написів зі Сконе:

Сімріс 2, Єрестадська округа, Крістіанстадський лен, Сконе (DR 345):

Згідно з видавцями данських рунічних написів (DR), це єдиний данський напис, в якому батька ідентифіковано за ім’ям його більш знатного сина, котрий, очевидно, брав участь у походах Кнута на Англію³⁶. Напис завершено за християнським зразком, що характерно для пізніших шведських написів. Ім’я короля Кнута назване в одному норвезькому (NYR 184) та в трьох шведських (U 194, 344, Og 111) написах. Два написи з Лондона (DR 412, 412а, фрагм.) також пов’язані з діяльністю Кнута в Англії.

У данських написах названо і великі битви: два написи пов’язані, мабуть, із відомою фюріською битвою поблизу Уппсали (бл. 980—990 рр.)³⁷, коли шведський король Ейрік Переможний за допомогою данів та йомсборзьких вікінгів переміг свого непокірного небожа Стьорбьорна інн Стеркі.

Шеруп, Люнітська округа, Мальмегуський лен, Сконе (DR 279):

saksi sati stin ?asi huftiR ςsbiurn Саксі поставив цього каменя Есбйорнові, своєму

sin f1lag9 tufas sun. співтоваришеві (felagi)_y синові Тові [або Токі].

Геллестад 1, Торнаська округа, Мальмегуський лен, Сконе (DR 295):

У третьому дамському написові згадана невідома битва, «коли билися королі»:

Opryc 4, Оргуський повіт, Північна Ютландія (DR 66):

Цей напис свідчить про ту саму невідому битву, яка згадується в шведському написові того ж часу, Vg 40:

Рода, церква, церк. парафія Рода, Колландська округа (Vg 40):

Янссон висловив припущення, що згадана подія могла бути битвою біля Свьолда 1000 року³⁸, коли Олав Трюґґвасон Норвезький бився проти Олава Скаутконунґа Шведського та Свейна Вилобородого Данського.

Досить дивно, що в дамських написах доєллінґського періоду, полишених морськими кочовиками, вкрай рідко зустрічається озна­чення корабля. Слово sk?i? — «великий довгий корабель» — вжито лише одного разу, але й воно, як зрозуміло з контексту напису, стосується не реального морського корабля, а швидше «корабля-пам’ятника», тобто пам’ятного каменя у формі корабля (DR 230)³⁹. Справжні кораблі (skip) згадані двічі і в обох написах — у зв’язку зі співвласництвом. У другому напису діяльність вікінгів пов’язана з кораблем:

Opryc 6, Оргуський повіт, Північна Ютландія (DR 68):

Вєстра, Стре 1—2, Онсьєнська округа, Мальмегуський лен, Сконе (DR 334—335):

У двох написах згадуються члени корабельної команди (ski- pari)∖ в одному випадку вони — з Північної Ютландії (DR 82), в другому — зі Сконе (DR 275).

Перша спроба систематизованого використання сканди­навських рунічних написів як історичних джерел була зроблена Арндтом Рупрехтом⁴⁰. З розглядуваного періоду він одібрав лише 26 данських каменів, які вважав достовірними написами про чужоземні мандрівки: 15 — зі Сконе, 10 — з Північної Ютландії і 1 — з Лолланду. Намагаючись класифікувати чужоземних мандрівників відповідно до їхнього віку, Рупрехт дійшов такого висновку: старше покоління («батьки»): 3—2 з Північної Ютландії, 1 зі Сконе; молодше покоління («сини»): 5—3 зі Сконе і 2 — з Північної Ютландії; непевного віку, можливо, молодшого покоління: 18—11 зі Сконе, 6 з Північної Ютландії і 1 з Лолланду. Однак результати тих розшуків явно недостатні, особливо з погляду на виняткову роль данів як мореплавців, означену нарративними історичними джерелами IX—XI ст.

Ще більше розчаровують географічні свідчення, почерпнуті з написів. Деякі з них просто вказують напрямок: is nur uar? tu?r і uikiku — «котрий знайшов загибель на півночі у вікінґівському поході» (DR 334), is uar? tu?r ustr — «котрий знайшов свою смерть на сході» (DR 108), себто на сході Балтійського узбережжя або на Русі. У двох випадках згадано ♦захід», і обидва, безперечно, мали на увазі Англію короля Свейна (uasf*^{rin cstr} — «котрий збирався на захід», DR 108) та Кнута (ban uar? uistr tu?r — «котрий знайшов свою смерть на заході», PR 266). Назва «Англія» прямо згадана лише одного разу (аеп- klanti, DR 6), як і місто Лондон (ian ?eR Iikia і Iuntunum — «і вони лежать у Лондоні», DR 337). Двоє данів загинули в Готланді (DR 220, 259)⁴¹. Додамо, що шведське місто Уппсала фігурує двічі (saRllu aki at ubsalum — «він не втік під Уппсалою», DR 279; див. також DR 295).

Одне ім’я власне стосується, певною мірою, Східної Європи (як припускає Людвіґ Віммер). Один з тих, хто ставив каменя з Сульдрупа в Північній Ютландії (DR 138, Сульдруп 2, Горнумська округа, Ольборґський повіт), мав ім’я (або прізвище) riuskR: riuskR ris?i st—R ufah bru?ur sin — «Рюск поставив цього каменя Уфаґові, своєму братові». Можливо, слово riuskR було запозиченням від середньоверхньонімецької форми типу Riuze — «руський»⁴².

Доповнюючи сказане, зазначимо, що данські джерела, так само як і Германські, не вживають терміна «Ґарди» стосовно Русі або терміна «Голмґард» стосовно Новгорода. За рунами, «епоха вікінгів» у Данії завершилася близько 1050 року; ми розглянули також і руни, що трохи виходять за межі цього періоду.