Валютний курс
Програмна анотація
Сутність валютного курсу, види валютної котировки: пряма, обернена; режими валютного курсу: вільний, плаваючий, фіксований, керовано- плаваючий; девальвація, ревальвація, паритет купівельної спроможності, попит і пропозиція на валютному ринку, валютний курс, платіжний баланс.
Всі міжнародні економічні зв’язки будуються на основі обміну національної валюти на іноземну чи навпаки, тобто на валютному курсі.
Валютний курс - це ціна грошової одиниці країни, виражена в грошових одиницях інших країн.
Встановлення курсу іноземної валюти по відношенню до валюти даної країни називається котируванням валюти або валютним котируванням. Котирування валют проводиться центральними державними (національними) або величезними комерційними банками. При котируванні враховуються: стан платіжного балансу, рівень інфляції, міграція короткострокових капіталів між країнами, політичні та інші чинники.
Котирування валют здійснюється двома способами: прямим та оберненим. При прямому валютному котируванні одиницю іноземної валюти прирівнюють до відповідних одиниць національної валюти. Наприклад, встановлюється за І (10, 100) одиницю американських доларів до Х українських гривень (1:5,25). При оберненому валютному котируванні одиницю національної валюти прирівнюють до певної кількості одиниць іноземної валюти. Наприклад, встановлюється за І (10, 100) одиницю українських гривень до Х американських доларів (1:0,1905). В усіх країнах, крім Великобританії, застосовується прямий спосіб котирування; в США використовуються обидва.
Валютний курс складається із курсу продавця (продажу) і курсу покупця (купівлі). Курс покупця - це курс, за яким банк - резидент даної країни купує іноземну валюту за національну; а курс продавця - курс, за яким він продає іноземну валюту за національну. При прямому котируванні курс продавця вищий, ніж курс покупця.
Різниця між курсами продавця і покупця називається маржею, яка має покривати витрати валютно-фінансового посередника і формувати прибуток банку внаслідок валютних операцій.Розрізняють такі режими валютних курсів: вільний, плаваючий, фіксований, керовано-плаваючий.
Вільний режим валютних курсів - це такий режим, за якого відбувається вільний обмін (без обмежень) грошових одиниць даної країни на валюти інших країн або на міжнародно визнані платіжні засоби (SDR, EURO). В такому режимі функціонують долар США, ЄВРО, японська ієна, англійський фунт стерлінгів і деякі валюти інших країн.
Плаваючий режим валютних курсів - це режим, за якого встановлюється валютний курс, що вільно змінюється, внаслідок дії попиту й пропозиції і величина якого визначається ринковою кон’юнктурою, попитом і пропозицією, іншими чинниками. У такому випадку курс вільно плаває, піднімається або знижується, врівноважуючи попит і пропозицію для даної валюти тоді, коли не здійснюються інтервенції (цілеспрямовані впливи) з боку уряду на валютному ринку.
Фіксований (незмінний) режим валютних курсів - це режим, коли курс даної валюти встановлюється і закріплюється державою, національним (центральним державним) банком, не підпадає під ринкові зміни. Фіксований курс валюти коштує дуже дорого для національної економіки, при цьому тривала фіксація може вступити в протиріччя з потребами реального внутрішнього і зовнішньоекономічного товарообігу, з розвитком ділової кон’юнктури тощо.
Керовано-плаваючий режим валютних курсів - це режим, за якого держава (центральний банк), використовуючи, в основному, заходи непрямого втручання, регулює вільний плаваючий курс національної валюти даної країни. Особливістю цього режиму є перехід від жорсткої фіксації офіційного валютного курсу до “м’якої фіксації”, який дозволяє періодично (наприклад, поквартально) переглядати курс або встановлювати межу його коливання, тобто “валютний коридор” - верхню і нижню границі коливань національної валюти.
Валютний курс може бути завищеним і заниженим.
Завищеним - коли він встановлюється вище від своєї купівельної спроможності, і заниженим, якщо - нижче від неї.Коливання валютного курсу на валютних ринках у бік завищення або заниження відображаються на попиті і пропозиції товарів. Завищений курс валюти погіршує ситуацію для експортерів (продавців товарів за кордон), і поліпшує умови для імпортерів (покупців із-за кордону); і тим самим зменшується сукупний попит (на товари і послуги). Це пов'язується з тим, що такий курс валют веде до перевищення внутрішніх цін над світовими; до зниження конкурентоспроможності вітчизняних товарів й ефективності експорту; до скорочення національного виробництва, зменшення припливу капіталу, збільшення реального зовнішнього боргу тощо. Для нашої країни характерним є застосування політики завищення національного валютного курсу (наші ціни нижчі від світових).
Завищений валютний курс національної валюти може бути вигідним лише країнам, які експортують на зовнішній ринок відносно невелику частку вироблених у себе товарів і послуг, як от США, які на внутрішньому ринку реалізують понад 90% виробленого.
Занижений курс валюти сприяє збільшенню експорту і зменшенню імпорту, що веде до зростання сукупного попиту. При такому курсі валют внутрішні ціни країни стають нижчі світових і, значить, підвищується конкурентоспроможність товарів на світовому ринку, збільшується обсяг їх продажу. Але поруч з тим стає дорожчим імпорт товарів, посилюється рівень інфляції, збільшується зовнішня заборгованість в іноземній валюті.
Відносно впливу валютного курсу на сукупну пропозицію, тобто того обсягу виробництва, який може бути виготовлений, то тут ситуація складається протилежна. Пониження курсу валюти викликає зростання цін на імпортну сировину, матеріали, обладнання. Це веде до зростання витрат виробництва, яке може привести до скорочення його обсягів. Негативний вплив пониження курсу валюти на сукупну пропозицію може бути нейтралізований зростанням чистого експорту.
В основу співвідношення обміну двох національних валют часто закладається т.зв.
“паритет купівельної спроможності”.Паритет купівельної спроможності - це відношення між одиницями двох (або кількох) валют різних країн, яке встановлюється, виходячи з їхньої купівельної спроможності стосовно певного фіксованого набору товарів і послуг. Він може бути частковим, тобто лише по певній групі товарів, і загальним, коли встановлюється по всьому національному продукту.
Наприклад, якщо один і той же набір споживчих товарів (споживчий кошик) коштує 550 тисяч українських гривень і 100 тисяч доларів США, то паритет купівельної спроможності буде становити 5,5 гривень за 1 американський долар.
Держави постійно, через свої національні банки, проводять регулювання валютних курсів за допомогою різноманітних методів економічного і позаекономічного характеру. Валютне регулювання - це діяльність державних органів (валютно-кредитних) з регулювання міжнародних платіжних рахунків, з управління обігом валюти, з контролю за валютними операціями, впливу на зовнішній валютний курс даної національної валюти; з обмеження обігу іноземної валюти у даній країні.
Серед економічних методів найбільше значення мають метод регулювання за допомогою ставок позичкового відсотка і метод валютної інтервенції. До неекономічних (позаекономічних) методів відносяться валютні обмеження, нормування вивозу валюти для туристів та іноземних громадян, які виїжджають за кордон, введення обмежень на відплив капіталу тощо.
Метод регулювання за допомогою ставок позичкового відсотка будується на зміні цих ставок, які впливають на міжнародний рух капіталів. Підвищення вітчизняних відсоткових ставок стимулює приплив капіталу з-за кордону до даної країни, а зменшення їхньої норми - до відпливу капіталу з цієї країни.
Метод валютної інтервенції полягає у втручанні центрального (державного) банку в операції на зовнішньому валютному ринку з метою впливу на курс даної національної валюти через купівлю-продаж іноземних валют. Шляхом збільшення (або зменшення) обсягів продажу національної валюти на світовому ринку валют можна підвищувати (або знижувати) її пропозицію і таким чином впливати на національний валютний курс.
Валютна інтервенція може проводитися як за рахунок використання державою власних резервів валют інших країн, так і шляхом отримання короткострокового кредиту в іноземних валютах від інших країн.Із двох розглянутих методів регулювання валютного курсу державами найбільш часто використовується метод зміни ставки відсотка. Метод валютної інтервенції задіюють в особливих випадках, коли необхідно негайно вплинути на валютний курс (підвищити або знизити його).
Коливання валютних курсів на валютних ринках відбуваються в зв’язку зі змінами попиту і пропозиції на валюту.
Між валютним курсом і платіжним балансом країни існує як пряма, так і обернена залежність. Якщо фіксований валютний курс країни по відношенню до твердих валют або до міжнародних рахункових одиниць йде до зниження (девальвації), то стан платіжного балансу країни покращується; і, навпаки, тенденція до його завищення (ревальвації) стан платіжного балансу погіршує.
В свою чергу, і самий платіжний баланс країни впливає на валютний курс цієї країни. Якщо експорт товарів і послуг, іноземні інвестиції, кредити міжнародних організацій є основними статтями валютних доходів і позитивно впливають на курс національної валюти, то імпорт товарів і послуг, експорт капіталу, виплати відсотків і платежів, погашення заборгованості підточують валютні резерви даної країни і можливості підтримки курсу національної валюти.
2.4.3. Національна економічна рівновага в умовах відкритої економіки
Програмна анотація
Рівноважна модель В. Леонтьєва “витрати-випуск”; чистий експорт як індикатор співвідношення між сукупними витратами і сукупним доходом; вилучення та ін’єкції у відкритій економіці; приватні, державні та національні заощадження; рівноважна модель “вилучення-ін'єкції”; чистий експорт як індикатор співвідношення між національними заощадженнями та інвестиціями; макроекономічна рівновага та рівновага платіжного балансу країни.
У попередніх темах, для спрощення аналізу, макроекономічна рівновага розглядалася в умовах закритої, або ізольованої економіки, і тому вплив на неї зовнішньої торгівлі (зовнішньоекономічних відносин) майже не досліджувався.
Такий підхід дозволяє досить ґрунтовно, без додаткових ускладнень, проаналізувати вплив внутрішніх чинників (С+І+G) на ввесь ВВП країни. Однак практична відсутність замкнених, незалежних від зовнішнього світу економік, що здатні забезпечити себе усім необхідним самостійно, - з одного боку і, по-друге, наявність процесу інтенсивного розвитку зовнішньої торгівлі і руху капіталів викликали необхідність аналізу впливу її складових - експорту й імпорту - на економіку країни, її ВВП.Що стосується експорту, то його вплив на ВВП відбувається так само, як і раніше проаналізовані споживання, валові інвестиції та урядові закупівлі (видатки). Ці види видатків залежать також від доходів і обсягів виробництва в інших країнах та від цін і валютних курсів, які теж взято як такі, що визначені поза моделлю мультиплікатора урядових видатків у замкненій національній економіці. Тому експорт - це, фактично, - видатки іноземців на товари і послуги даної країни. Таким чином, якщо, приміром, експорт з даної країни зростає, то це означає, що збільшуються витрати іноземців на виробництво нашого національного ВВП. Внаслідок збільшення експорту збільшуються й сукупні витрати, отже - й національний ВВП.
Зовсім протилежне спостерігається щодо імпорту, який являє собою певну частку сукупних витрат даної країни на споживчі та інвестиційні товари з-за кордону, і є витратами на виробництво іноземних ВВП. Отже, для визначення вартості валового продукту, виробленого всередині країни, у т.ч. для вивозу за кордон, необхідно із загальної суми витрат даної країни, зокрема на виробництво експортної продукції, відрахувати сумарну вартість імпорту (того, що ми купуємо в інших країн).
Чистим результатом зовнішньоторговельної діяльності, від якого залежить розмір ВВП, є чистий експорт, тобто різниця між експортом (витратами іноземців на ВВП даної країни) і імпортом (витратами даної країни на іноземний ВВП). Виходячи з цього, сукупні витрати в умовах відкритої економіки, тобто із врахуванням зовнішньої торгівлі, матимуть таку структуру: С+І+G+NX, де, як вже нам відомо, С - сукупне споживання, І - валові інвестиції, G - урядові видатки на товари і послуги, NX - чистий експорт.
Рівноважний обсяг виробництва у відкритій економіці настає тоді, коли сума сукупних витрат дорівнює національному обсягу виробництва (доходам). Така рівноважна ситуація виникає лише тоді, коли, за інших рівних умов, чистий експорт дорівнює нулю. Коли ж він більший або менший нуля, ця рівновага вже порушується.
На графіку (мал. 2.4.1.) показано спочатку рівноважний обсяг виробництва у відкритій економіці, коли чистий експорт дорівнює нулю (NX=0). Це означає, що сукупні витрати, як і в закритій економіці: С+І+G. Перетин лінії цих витрат з бісектрисою у точці Λ1 визначає рівноважний ВВП, який дорівнює Q1.
Тепер розглянемо ситуацію, коли чистий експорт стає додатнім, тобто експорт перевищує імпорт. За таких умов іноземні споживачі доповнюють внутрішні сукупні витрати на виробництво національного ВВП на величину чистого експорту. В результаті цього сукупні витрати даної країни збільшилися до рівня С+І+О+КХ2(+). На графіку лінія С+І+О+КХ2(+) показує, що внутрішній попит (закупівлі внутрішніх споживачів, фірм та уряду) збільшився на величину чистого експорту, тобто зрослого зовнішнього попиту. Перетин лінії сукупних витрат (С+І+О+КХ2) з бісектрисою в точці А2 показує, що рівноважний ВВП збільшився до Q2. В цій точці величина ВВП дорівнює сукупним витратам на товари і послуги, вироблені в країні. З цього виходить, що додатний чистий експорт збільшує сукупні витрати даної країни і сприяє зростанню її національного ВВП.
Мал. 2.4.1. Вплив чистого експорту на ВВП
Проаналізуємо також вплив від'ємного чистого експорту на величину ВВП. В цій ситуації імпорт перевищує експорт, тому частина витрат, які зробили вітчизняні покупці в обсязі чистого експорту, вилучається із виробництва національного ВВП. З урахуванням цього формула сукупних витрат набуде такого вигляду: С+І+О+КХ3(-). Лінія (С+І+О+КХ3) показує зменшення сукупних витрат суспільства. На графіку перетин лінії цих витрат із бісектрисою в точці A3 означає, що рівноважний ВВП зменшився з Q1 до Q3; з цього виходить, що від'ємний чистий експорт зменшує сукупні витрати даної країни і стримує збільшення її національного ВВП.
Під впливом чистого експорту можуть відбуватися зміни як реального, так і номінального ВВП. Тут багато залежить від співвідношення, в якому знаходиться економіка до потенційного ВВП. За неповної зайнятості будь- яке збільшення чистого експорту приводить до випереджаючого зростання номінального ВВП відносно реального - за рахунок підвищення внутрішніх цін; а зменшення чистого експорту - до випереджаючого зменшення номінального ВВП відносно реального ВВП - через зниження внутрішніх цін. В той же час, коли економіка перебуває в умовах повної зайнятості, то збільшення чистого експорту може привести лише до інфляційного зростання ВВП (через зростання внутрішніх цін).
Ступінь зміни ВВП значною мірою залежить від величини зміни чистого експорту, на який, у свою чергу, впливають доходи й обсяги виробництва іноземних торгових партнерів даної країни,
зовнішньоторгівельна політика уряду, а також коливання курсу національної валюти.
Наприклад, зростання доходів в наших торгових партнерів з-за кордону приводить до збільшення попиту на наш експорт, а, отже, до підвищення нашого чистого експорту. І, навпаки, зменшення доходів у наших іноземних контрагентів супроводжується зменшенням їхнього попиту на наш експорт. Виходячи з цього, всі країни об’єктивно повинні бути зацікавлені в економічному розвитку їхніх країн-партнерів по взаємній торгівлі. Для імпорту ж, який залежить від обсягів нашого ВВП за доходами, характерною є протилежна закономірність. При збільшенні ВВП (доходів) виникають додаткові стимули до інтенсивнішого споживання імпорту, і, отже, до зменшення чистого експорту.
Торгівельна політика також може впливати на обсяги експорту - імпорту: стимулювати або стримувати їх. Так, якщо певна іноземна країна ставить за мету скоротити імпорт наших товарів, то вона проводить протекціоністську політику - встановлює нові або підвищує різні митні збори і податки на наші товари. Враховуючи, що їхній імпорт - це наш експорт, то вивіз продукції у нас скорочується. Протекціоністські заходи щодо імпортних товарів можуть застосувати й інші країни - партнери, даної країни, тим самим зменшуючи імпорт у себе і збільшуючи чистий експорт з нашої країни.
Результати експортно-імпортних операцій країни можуть змінюватись також під впливом зміни курсу її національної валюти, тому що ціни на її продукцію за кордоном залежать від нього. Наприклад, зниження курсу гривні стосовно валюти інших країн приводить до зниження цін (в іноземній валюті) на товари українського виробництва за кордоном - тобто до збільшення величини реального попиту на наш експорт. І, навпаки, зростання курсу гривні приводить до зростання цін (в іноземних валютах) на українські товари за кордоном, а, отже, до зменшення попиту на наш експорт. В умовах зниження курсу національної валюти вітчизняні покупці будуть витрачати більше гривень для придбання імпортних товарів, що призведе до скорочення імпорту (або до переваги дешевших, низькоякісних імпортних товарів) і до збільшення чистого експорту. І, навпаки, підвищення курсу національної валюти дозволить збільшити імпорт і скоротити чистий експорт.
Чистий експорт, як і інші складові сукупних витрат, діє на ВВП з мультиплікаційним ефектом. Початкова зміна чистого експорту, подібно до зміни інвестицій, спричиняє ланцюгову реакцію, яка послаблюється з кожним наступним циклом, проте в цілому і дає ефект багаторазового посилення первинної зміни чистого експорту (збільшення чи зменшення). Аналогічно мультиплікатору інвестицій, мультиплікатор чистого експорту (Ке) породжується внутрішніми процесами у сфері доходу і споживання, і може бути визначеним через граничну схильність до споживання (ГСС), або граничну схильність до заощаджень (ГСЗ):
Розглянемо вплив імпорту на мультиплікатор витрат. Імпорт, як і інші вилучення, теж є функцією безподаткового доходу. Якщо збільшується цей дохід, то зростає та частка загального споживання, яка стосується витрат на імпортні товари. Щоб врахувати, як імпорт впливає на мультиплікатор витрат, необхідно проаналізувати граничну схильність до імпорту (ГСІм).
Гранична схильність до імпорту (ΓCIm) є відношення зміни обсягу імпорту до зміни доходу. Формула мультиплікатора набуває тоді такого вигляду:
(∆D) - 75 доларів, то гранична схильність до імпорту (ГСІм) становитиме 0,2. Гранична схильність до імпорту зменшує граничну схильність до споживання вітчизняних товарів і мультиплікаційний вплив витрат на виробництво національного продукту. Таким чином, гранична схильність до споживання національних товарів є різницею між граничною схильністю до споживання всіх товарів і граничною схильністю до імпорту. Виходячи з цього, формула мультиплікатора витрат в умовах відкритої економіки набуває такого вигляду:
де Кв - коефіцієнт мультиплікатора витрат; ГСС - гранична схильність до споживання; ГСІм - гранична схильність до імпорту;
ГКП - граничний коефіцієнт податків (вимірюється як відношення між зміною автоматичних чистих податків і зміною ВВП, тобто:
Основні поняття
> Платіжний баланс
> Розрахунковий баланс
> Торговий баланс
> Сальдо торгового балансу
> Валютний курс
> Валютне котирування
> Режим валютного курсу
> Девальвація
> Ревальвація
> Паритет купівельної спроможності
> Рівноважна модель “витрати-випуск”
> Чистий експорт
> Гранична схильність до імпорту
Література
Бункина М.К., Семенов В. А. Макроэкономика (основы экономической политики): Учебник. - М.: Изд-во «ДИС». - 1997 - 320 с.
Бурда Михаэль, Виплош Чарльз. Макроэкономика: Учебник - 2-е изд. / Пер. с англ. - СПб.: Судостроение. - 1998. - 544 с.
Долан Э.Дж., Линдсей Д., Макроэкономика / Пер. с англ. В. Лукашевича и др.; под общ. Ред. Б.Лисовика и др. - СПб.: Изд-во АОЗТ «Литера плюс». - 1994. - 405 с.
Дорнбуш Рудігер, Фішер Стенлі. Макроекономіка / Пер. з англ. В.Мусієнка та В. Овсієнка. - К.: ОСНОВИ. - 1996. - 814 с.
Макконнелл К.Р., Брю С.Л. Аналітична економія: принципи, проблеми і політика. Частина 1. Макроекономіка. 13-е видання. /Пер. з англ.С. Панчишина. - Львів: Просвіта. - 1997. - 672 с.
Савченко А.Г., Пухтаєвич Г.О., Тітьонко О.М. Макроекономіка: Підручник. - К.: Либідь. - 1999. - 288 с.
Семюельсон Пол А., Нордгауз Вільям Д. Макроекономіка / Пер. з англ. Наукова ред. перекладу С. Панчишина. - К.: ОСНОВИ - 1995. - 544 с.
Селищев А.С. Макроэкономика. - СПб: Изд-во «Питер». - 2000. - 448с.
Тарасевич Л.С., Гальперин В.М., Гребенников П.И., Леусский А.И. Макроэкономика: Учебник / Общ. ред. Л.С. Тарасевича. Изд. 3-е, перераб. и доп. - СПб: Изд-во СПбГУЭФ. - 1999. - 656 с.