Модель кругових потоків. Загальні умови макроекономічної рівноваги
В основі макроекономічного аналізу закладена модель кругових потоків (або модель кругообігу ВВП, доходів і витрат). Ця модель містить у собі тільки дві категорії економічних агентів - домашні господарства і фірми - і не припускає державного втручання в економіку.
Рис. 1.1. Модель кругових потоків
У такий спосіб економіка представлена замкнутою системою, у якій доходи одних економічних агентів з’являються як витрати інших. Витрати фірми на ресурси одночасно являють собою потоки заробітної плати, ренти й інших витрат для домашніх господарств. З іншого боку, потік споживчих витрат утворює виторг (чи дохід) фірми від реалізації готової продукції. Потоки „доходи-витрати” і „ресурси-продукція” здійснюються одночасно в протилежних напрямках і постійно повторюються.
Основним висновком з моделі є рівність сумарної величини продажів фірми сумарній величині доходів домашніх господарств. Це значить, що для закритої економіки (тобто без будь-яких зв’язків із зовнішнім світом) без державного втручання величина загального обсягу виробництва в грошовому виразі дорівнює сумарній величині грошових доходів домашніх господарств.
У відкритій економіці з державним втручанням модель кругових потоків ускладнюється. У модель вводяться дві інші групи економічних агентів - уряд і зовнішній світ. Рівність при цьому порушується, тому що з потоку „доходи-витрати” утворюються „витоки” у вигляді заощаджень, податкових платежів і імпорту. Витоки - це будь-яке використання доходу не на придбання виробленої усередині країни продукції. Одночасно в потік „доходи-витрати” вливаються додаткові кошти у вигляді ін’єкцій - інвестиції, державні витрати й експорт.
Ін’єкції - це будь-яке доповнення до споживчих витрат на продукцію, вироблену усередині країни.
За допомогою трансфертів, субсидій, податків й інших економічних інструментів держава регулює коливання в рівнях виробництва зайнятості та інфляції. Якщо домашні господарства вирішують витрачати менше, то фірми змушені скорочувати випуск продукції, що, у свою чергу, призводить до зниження сукупних доходів. Рівень попиту на товари визначає рівень виробництва і зайнятості, а рівень випуску формує рівень доходів власників факторів виробництва, що у свою чергу, визначає сукупний попит.Реальний і грошовий потоки здійснюються безперешкодно за умови рівності сукупних витрат домашніх господарств, фірм, держави й іншого світу сукупному обсягу виробництва Сукупні витрати дають поштовх до зростання зайнятості, випуску і доходів; з цих доходів знову фінансуються витрати економічних агентів, що знову повертаються у вигляді доходу до власників факторів виробництва.
Якщо сукупні витрати, що визначають сукупний попит, знижуються, то і сукупний обсяг зайнятості й випуску падає, що знижує сукупні доходи, які визначають, у свою чергу, сукупний попит. Тому важливою задачею макроекономічної політики є стабілізація сукупного попиту.