Публічна влада у забезпеченні сталого розвитку територій
Відповідно до сучасних досліджень сталий розвиток - це розвиток, який спроможний задовольнити потреби сучасного часу, не загрожуючи при цьому інтересам і потребам майбутнім поколінням.
В сучасному світі на основі цього поняття існують безліч понять розвитку: рівноважний, збалансований, гармонійний, амортизуємий, контрольований,невичерпний розвиток та інше [1, с. 22]. С урахуванням економічної теорії сталий розвиток - це соціально-економічний розвиток, який передбачає приріст відповідних показників.
Спроби України домогтися сталого соціально-економічного розвитку, дотримання до європейської спільноти в умовах активної участі в світових інтеграційних процесах вимагає активізації досліджень науково- методичного та практичного супроводу організаційного і економічного забезпечення сталого соціально-економічного розвитку.
У зв'язку з необхідністю розробки нової концепції розвитку національної економіки, яка б дозволила вирішити проблеми сучасності, а також сприяла б поліпшенню стану навколишнього середовища, забезпечення суспільства необхідним обсягом ресурсів доцільно переглянути теоретичні основи забезпечення стійкого соціально- економічного розвитку. Найважливішим в розрізі даної проблеми є визначення ролі органів публічної влади у забезпеченні сталого розвитку територій та досягнення пріоритетів, які отримає Україна при дотриманні принципів сталого розвитку на всіх рівнях управління національної економіки.
Публічні органи влади відіграють вирішальну роль у соціально- економічного розвитку територій, само вони створюють сприятливі умови у межах яких відбуваються соціально-економічні процеси. Цьому питанню присвятили свою роботи українські вчені: Т. Безверхнюк, Н. Гончарук, Б. Данілішин, Т.Маматова, Л. Мельник, Ю.Шаров та інші. Але поки ще залишаються не вирішеними безліч питань стосовно ролі органів публічної влади у вирішенні задач сталого розвиту територій, а само критерії оцінки, за якими соціально-економічний розвиток може визначений як сталий.
Неоднозначність поняття сталого розвитку полягає у тому, що «сталість» можна розглядати як можливість утримувати рівновагу и як стабільність тобто можливість підривати визначені темпи розвитку, однак, на нашу думку сталість соціально-економічного розвитку, (а само цій розвиток ми розглядаємо як об'єкт цього дослідження) може вважатися сталим, коли він має темпи приросту [1, c. 79].
Органи публічної влади (органи державної влади та місцевого самоврядування) через механізми, методи та інструменти вливають на розвиток певної території.
З 2014 році в Україні впроваджено Концепцію реформування місцевого самоврядування та територіальної організації влади в Україні. Вона викликана політичними процесами, що відбуваються в державі й суспільстві на шляху євроінтеграції. Вона передбачає децентралізацію, створення належних матеріальних (майно, зокрема земля, що перебувають у власності територіальних громад), фінансових (податки та збори, що пов'язані з територією відповідної адміністративно-територіальної одиниці) та організаційних умов для забезпечення виконання органами місцевого самоврядування власних і делегованих повноважень. Метою Концепції є забезпечення саме сталого розвитку відповідних територій [2, c. 22].
Результатом проведення реформи стало створення більше 900 об'єднаних територіальних громад на території України. За три роки реформи місцеві бюджети зросли на 100 млрд. грн. Вони спрямовують фінансові ресурси на ремонт чи побудову доріг, шкіл, дитсадочків, лікарень, освітлення.
Однак, органи публічної влади повинні визначитися з критеріями та показниками за якими можна буди визначити рівень сталості розвитку території.
Сталий розвиток характеризується складною сукупністю взаємопов'язаних факторів таких як бідність, здоров'я, освіти, житлово - комунальні умови, добробут та інше.
Поняття «сталий розвиток» моє свою специфіку, яка проявляється через модель «вхід - вихід». В основу цієї моделі покладено політична систем та її підсистема - сталий розвиток.
Вхідним елементом моделі є вимоги суспільства (добробут населення), які вимагають прийняття відповідних політичних рішень (закони, які спрямовані на підвищення рівня життя населення), також елементами системи е ресурси, якими володіє держава та спрямовує їх на підвищення добробуту населення. Підсумок роботи системи (вихід) це позитивні зміни у рівні та якості життя населення країни.
Рис. 5.1 - Зміст поняття «сталий розвиток»
Складовими системи, згідно з якою формується поняття «сталий розвиток» є політична система. Вона у свою чергу складається з об'єкту та суб'єкту державного управління соціально-економічним розвитком, які діють над процесом прийняття рішення відносно соціально-економічного розвитку держави з використанням необхідної кількості ресурсів сталого розвитку. Також складовими політичної системи є довіра суспільства, як основний критерій державного управління стали розвитком, який формує кінцеву мету керуючого суб'єкту.
На нашу думку, критеріями оцінки сталого розвитку можуть виступати якість та рівень життя. Вимірювання якості та рівня життя являє собою визначення їх кількісної міри в абсолютних і відносних величинах. Натуральні величини, як правило, є абсолютними вимірниками якості життя, а грошові - рівня життя.
Приклад вимірювання якості життя: очікувана тривалість життя являє собою середню тривалість майбутнього життя (у роках).
Приклад вимірювання рівня життя: фактичне кінцеве споживання домашніх господарств є вартістю споживчих товарів, придбаних домашніми господарствами через торговельну мережу або отриманих від державних установ чи некомерційних організацій, що обслуговують домашні господарства, які використовуються ними для задоволення своїх потреб (у гривнях) [3].
Відносне вимірювання якості й рівня життя, як правило, являє собою їх оцінювання і полягає в порівнянні фактичного споживання матеріальних, соціальних, інтелектуальних і духовних благ із системою соціальних стандартів якості й рівня життя.
Відносне вимірювання якості і рівня життя являє собою систему коефіцієнтів та індексів. Коефіцієнти можуть набувати будь-якого позитивного значення. Індикатори змінюються від 0 до 1. Дослідники [3] пропонують наступну методику виміру.
Приклад коефіцієнтного оцінювання якості життя: визначення коефіцієнта очікуваної тривалості життя (К тж).
де ПЖфакт - фактична тривалість життя; ПЖмін - мінімальний соціальний стандарт очікуваної тривалості життя при народженні = 25 років; ПЖмакс - максимальний соціальний стандарт очікуваної тривалості життя при народженні = 85 років.
Приклад коефіцієнтного оцінювання рівня життя: визначення коефіцієнта купівельної спроможності грошових доходів населення (Кпс), що являє собою набір товарів і послуг, які входять до споживчого бюджету прожиткового мінімуму, що виділяється на середньодушові грошові доходи.
де СГД - середньодушові грошові доходи; БПМ - бюджет прожиткового мінімуму, визначається як середньорічна величина.
Приклад кваліметричного оцінювання якості життя: визначення індексу розвитку людського потенціалу (ІРЛП), що являє собою нормативну оцінку стану здоров’я, рівня освіти й матеріальних ресурсів, необхідних для розвитку людини.
де Ітж - індекс тривалості життя; Іосв - індекс освіти; Іввп - індекс валового (регіонального) внутрішнього продукту.
де ПЖфакт - фактична тривалість життя; ПЖмін - мінімальний соціальний стандарт очікуваної тривалості життя при народженні = 25 років; ПЖмакс - максимальний соціальний стандарт очікуваної тривалості життя при народженні = 85 років.
Приклад оцінювання рівня життя: визначення індексу Джині (індексу концентрації доходів) (G), який характеризує концентрацію розподілу загального обсягу доходів серед різних груп населення.
Для кумулятивного ряду індекс Джині визначається за допомогою такої формули: 
у. V
де і - кумулятивна частка показників доходу; і - кумулятивна частка спостережень (населення / домашніх господарств); кількість спостережень.
Критеріальні значення коефіцієнтів та індексів якості й рівня життя.
Коефіцієнт купівельної спроможності грошових доходів населення {k пс): 1) високий: від 11 БПМ і вище; 2) середній: 4-7 БПМ, 7-11 БПМ; 3) нижчий за середній (ПС: від 2 БПМ до 4 БПМ), 4) низький: від 1 до 2-х БПМ; 5) найбільш низький: менший за 1 БПМ.
Коефіцієнт бідності за грошовими доходами - частка населення з доходами, нижчими від БПМ (кб): 1) високий: більше, ніж у 1,5 рази перевищує середньоукраїнський рівень; 2) середній: в інтервалі від 1,5 рази вище до 1,5 рази нижче від середньоукраїнського рівня; 3) низький: у 1,5 і більше разів нижчий за середньоукраїнський рівень.
Індекс розвитку людського потенціалу (ІРЛП): 1) високий: 0,8 - 1,0; 2) середній: 0,5 - 0,8; 3) низький: менше 0,5.
Індекс Джині (g) : 1) більше 0,36 при ВРП менше 10 тис. дол. За ПКС; 2) більше 0,38 при ВРП від 10 до 20 тис. дол.; 3) більше 0,36 при ВРП від 20 до 30 тис. дол.; 4) більше 0,33 при ВРП більше 30 тис. дол. [3].
Оцінка рівня життя населення у розрізі окремих адміністративно- територіальних одиниць є важливою складовою державної регіональної політики. Така оцінка дає можливість, з одного боку, визначити обсяги та напрями державної підтримки регіонів, а з іншого, - підвищити ефективність заходів, які спрямовані на зменшення відмінностей їх соціально-економічного розвитку.
ІЛР (ПРООН) не може подати різнобічне уявлення досліджуваного явища, але може вивести на поверхню існуючої ситуації. Українська національна методика побудови ІЛР була розширена і вдосконалена при використанні всередині країни. До складу методики входять розрахунки за дев’ятьма груповими індикаторами: демографічного розвитку, розвитку ринку праці, умов проживання, рівня освіти, стану та рівня охорони здоров’я, соціального середовища, екологічної ситуації, матеріального добробуту, фінансування людського розвитку [4]. Вони розраховуються на базі використання 94 первинних складових. За допомогою підсумкових розрахунків групових показників ІЛР для кожного регіону можливо визначити основні проблеми та позначити основні пріоритетні напрямки регіонального розвитку.В оновленій статистиці ПРООН Індекс людського розвитку за 2017 рік для 189 країн і територій, визнаних ООН, а також ІЛР з урахуванням соціально-економічної нерівності (ІЛРН), індекс гендерного розвитку (ІГР), індекс гендерної нерівності (ІГН) та розділ із п'ятьма інформаційними панелями. Україна перебуває на 88 місці у рейтингу з 189 країн, для яких вираховується ІЛР. Проте такий показник все ж дозволив країні потрапити у вищу категорію людського розвитку [5].
За визначенням вчених [6] на формування критеріїв сталого розвитку впливає система суб’єктивних цінностей, які закладено у ідеологічної політиці держави, у стратегічному плануванні органів публічної влади. Це планування складається з національних концепцій, стратегічних програмах розвитку суспільного життя країни та загальнодержавних цінностей.
Під загальнодержавними цінностями часто розуміють цінності панівних класів або національно-етнічних груп, що домінують. Отже, на критерії впливає політичний устрій, унікальні умови в яких функціонує держава.. Цінності, суспільні потреби й інтереси, стратегічні програми, концепції, принципи державного управління, законодавче забезпечення системи управління - це складові критеріїв сталого розвитку. Вони можуть змінятися, тому що залежать від політичного курсу країни, внутрішнього та зовнішнього середовища.
Все вищенаведене входить до інструменту взаємодії громадян суспільства та держави через створення системи контролю за станом системи цінностей. Від ступені охоплення контролю залежить ефективність сталого розвитку. Але контроль, раціональне державне управління сталим розвитком, суспільством і середовищем не можуть поширюватися до безкінечності. Саме суспільство визначає ступінь контролю при відповідній самоорганізації суспільства.
Державна влада повинна адекватно реагувати на прояви самоорганізації тоді це показник ефективності управління (ступень адекватності) [6].
Іншими основними критерієм ефективності є результат і витрати, які залежать від об’єкт управління та управлінських рішень.
У цілому ж критерій ефективності управління сталим розвитком як результат і як витрати збільшується рядом інших, серед яких - характер витрат на управління, стан середова, в якому здійснюється управлінська діяльність, рівень завдань, який розв’язує той чи інший управлінський орган, керуючий, сьогоденність або перспективність отриманих результатів, міра участі об’єкта управління в управлінському процесі, рівень компетентності управління як антипод штучному напруженню в об’єкті управління, ритмічність і динаміка управлінського процесу тощо.
Вищим критерієм ефективності щодо управління сталим розвитком як системи є його впорядкованість, постійне налаштування на прогресивний розвиток, який відтворює не лише людський ідеал, а й реальні можливості, рівень розвитку даної системи, що є основним чинником на шляху до реалізації такого ідеалу.
Для оцінки сталого розвитку необхідно використовувати критерії для оцінювання ефективності роботи органів публічної влади в конкретному регіоні країни, а само:
1) загальна ефективність державного управління сталим розвитком, критерії: показники якості та рівня життя;
2) ефективність роботи органів публічної влади, критерії: рівень керованості органів публічної влади (витрати часу на вирішення управлінських питань та виконання управлінських дій); рівень кадрового забезпечення органів публічної влади; рівень інноваційного менеджменту в публічних органах влади; рівень інформаційного та комунікаційного забезпечення органів публічної влади (зв’язки з громадськістю у системі управлінської діяльності органів державної влади та рівень доступу до публічної інформації).
3) економічна ефективність, критерії: розвиток інфраструктурного забезпечення галузей соціальної сфери; обсяги інвестування соціальної сфери; рівень інноваційного менеджменту в галузях соціальної сфери.
Ці критерії допоможуть підвищити роль органів публічної влади у вирішенні питань сталого розвитку територій.
Перелік використаної літератури:
1. Социально-экономический потенциал устойчивого развития / под. ред. Л.Г. Мельника, Л. Хенса. - 2-е изд. стер. - Сумы: ИТД «Университетская книга», 2008. - 1120 с.
2. Ткачук А. Розумне зростання. Нова парадигма для ОТГ. [Електронний ресурс] / А. Ткачук.- Режим доступу: http://www.csi.org.ua/pro-konferentsiyu-vid- utvorennya-ob-yednanyh-terytorialnyh- gromad-rozumnogo-zrostannya-vrazhennya-iz-zaly/ - Назва з екрану.
3. Социальная политика / [Аверин А. Н., Бабич А. М., Веселкова И. Н. и др.]; под. ред. Н. А. Волгина, В. И. Кушлина. - М. : Изд-во РАГС, 2010. - 560 с.
4. Надтока Т. Б. Оцінка рівня та якості життя населення : [Електронний ресурс] / Т. Б. Надтока, М. О. Менжунова. - Режим доступу: http://archive.nbuv.gov.ua/portal/soc_gum/znpdduu/du/2012_221/html/19.html. - Назва з екрану.
5. Індекс людського розвитку: Україна посіла 88 позицію серед 189 країн:
[Електронний ресурс] - Режим доступу:
http: www.ua.undp.org content Ukraine uk home presscenter pressreleases 2018 humandevelopment-indices - Назва з екрану.
6. Державне управління соціальною сферою в Україні: [Електронний ресурс] / Л. І. Ільчук / Центр перспективних соціальних досліджень - 2010. - Режим доступу: http://www.cpsr. org.ua.
5.2.