Зелена логістика як концепція сталого розвитку транспортно- логістичної системи в Україні

На даний час на фоні стрімкого розвитку циркулярної економіки в умовах глобалізації й інтеграції значної актуальності набувають питання охорони та збереження навколишнього природного середовища у різних видах господарської діяльності.

Забезпечення сталого розвитку транспортно-логістичної системи потребує впровадження адекватних трансформаційним перетворенням економіки організаційно-управлінських й екологічних технологій, а також сучасних інноваційних моделей скорочення негативного впливу транспорту на навколишнє природне середовище. Це відповідає концепції зеленого зростання, яку запропоновано Організацією Економічного Співробітництва та Розвитку.

Як показує передовий міжнародний досвід, підвищення ефективності функціонування транспортної сфери й організації логістичної діяльності можна досягти за рахунок реалізації концептуально нових інструментів управління, які ґрунтуються на засадах логістики, а саме системного і процесного підходів, концепції «ощадливого» виробництва, «точно вчасно».

На сьогодні провідні вчені ведуть наукові дискусії щодо реалізації концепції зеленого зростання з метою збереження довкілля та вдосконалення господарської діяльності підприємств. При цьому бажання підприємств сформувати у споживачів екологічний імідж сприяло розробці концепції сталої логістики, яка включає «зелені» складові та розглядає економічну, соціальну й екологічну діяльність у контексті логістичного управління.

На думку дослідників, найближчим часом більшість споживачів віддаватиме перевагу компаніям, що використовують «зелені» логістичні рішення [2, с.

Для більшості споживачів пріоритетними є ті підприємства, які організовують процеси перевезення «зеленим транспортом» та використовують екологічно чисті технології. За результатами обстеження [3], понад 59% корпорацій визнали, що «зелене» перевезення стане ключовим чинником для споживачів у майбутньому.

Разом з тим трансформація транспортно-логістичної системи у контексті концепції екологізації в Україні відбувається недостатньо ефективно. Так, за даними Міністерства фінансів України, питома вага видатків бюджету на охорону навколишнього природного середовища (ОНПС) незначна і становила в 2017 р. 0,7% загального обсягу видатків державного бюджету, що не відповідає Цілям сталого розвитку 2016-2030 рр. Частка сукупних витрат на ОНПС у загальному обсязі ВВП несуттєва і складала в 2017 р. лише 3,1% (табл. 4.1).

Таблиця 4.1 Фінансово-економічні показники розвитку сфери охорони навколишнього природного середовища в Україні

Складено й розраховано за даними: [4, с.

Слід зазначити, що частка сукупних витрат на ОНПС у сфері транспорту й складського господарства знизилася за 2012-2017 рр. на 4,4 відсоткових пункти або з 6,2 до 1,8% загального обсягу сукупних витрат на ОНПС. За цей період спостерігалася тенденція скорочення частки капітальних інвестицій у розвиток сфери транспорту й складського господарства на 47,5 відсоткових пункти або з 58,8 до 11,3% загального обсягу сукупних витрат на ОНПС у цій галузі. Частка поточних витрат на ОНПС у сфері транспорту й складського господарства, відповідно, зросла на 47,5 в.п. або з 41,2 до 88,7% загального обсягу сукупних витрат на ОНПС у даному виді економічної діяльності (табл. 4.2).

Таблиця 4.2

Динаміка сукупних витрат на охорону навколишнього природного середовища в сфері транспорту й складського господарства

Складено йрозраховано за даними: [4, с.

Частка поточних витрат на ОНПС у сфері транспорту й складського господарства скоротилася за 2012-2017 рр. на 1,2 відсоткових пункти або з 3,7 до 2,5% загального обсягу поточних витрат на охорону навколишнього природного середовища. Питома вага витрат на захист оточуючого повітря та клімату в сфері транспорту й складського господарства зменшилася на 0,9 відсоткових пункти або з 2,4 до 1,5% загального обсягу цих витрат за всіма видами економічної діяльності. При цьому частка витрат на захист оточуючого повітря та клімату в сфері транспорту й складського господарства майже не змінювалася і становила в 2017 р. 6,2% у загальному обсязі поточних витрат на ОНПС у цій галузі (у 2012 р. - 6,1%) (табл. 4.3).

За 2012-2017 рр. питома вага капітальних інвестицій на ОНПС у сфері транспорту й складського господарства знизилася на 10,7 відсоткових пункти або з 11,3 до 0,6% загального обсягу капітальних інвестицій на ОНПС за всіма видами економічної діяльності (табл. 4.4).

Таблиця 4.3

Динаміка поточних витрат на охорону навколишнього природного середовища

Складено йрозраховано за даними: [4, с.

Таблиця 4.4

Динаміка капітальних інвестицій

на охорону навколишнього природного середовища

Складено йрозраховано за даними: [4, с. 209-210, 225; 5, с. 135].

За досліджуваний період частка інвестицій в обладнання й устаткування, що пов’язані з екологічно чистими технологіями, в сфері транспорту й складського господарства зменшилася на 20,6 відсоткових пункти або з 21,7 до 1,1% загального обсягу цих інвестицій. Частка інвестицій у комплексні технології із захисту оточуючого повітря та клімату в сфері транспорту й складського господарства скоротилася на 40,2 відсоткових пункти або з 44,2 до 4,0% загального обсягу відповідних інвестицій. При цьому питома вага інвестицій у комплексні технології із захисту оточуючого повітря та клімату в сфері транспорту й складського господарства знизилася на 35,6 відсоткових пункти або з 60,9 до 25,3% загального обсягу інвестицій в обладнання й устаткування, що пов’язані з екологічно чистими технологіями в даній галузі (табл.

Таблиця 4.5

Динаміка інвестицій в обладнання й устаткування, що пов’язані з комплексними екологічно чистими технологіями

Складено йрозраховано за даними: [5, с. 133].

За 2010-2017 рр. обсяги викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря від пересувних джерел забруднення скоротилися на 43,4%, а їх частка в загальному обсязі викидів забруднюючих речовин - з 38,1 до 36,3% або на 1,8 відсоткових пункти (табл. 4.6).

Таблиця 4.6 Обсяги викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря від пересувних джерел забруднення

Складено йрозраховано за даними: [4, с. 30].

Як показує аналіз, обсяги викидів діоксиду вуглецю в атмосферне повітря від пересувних джерел забруднення зменшилися в 2017 р. порівняно з 2010 р. на 38,2%. Це відбулося у результаті зниження обсягів викидів діоксиду вуглецю в атмосферне повітря автомобільним транспортом на 42,5% і залізничним, авіаційним і водним транспортом - на 23,3%.

Варто відмітити, що частка обсягів викидів діоксиду вуглецю в атмосферне повітря від пересувних джерел забруднення скоротилася на 3,1 відсоткових пункти або з 16,7 до 13,6% загального обсягу викидів діоксиду вуглецю. Це обумовлено зменшенням частки обсягів викидів діоксиду вуглецю автомобільним транспортом на 3,1 відсоткових пункти або з 12,9 до 9,8% загального обсягу викидів діоксиду вуглецю. Питома вага обсягів викидів діоксиду вуглецю в атмосферне повітря залізничним, авіаційним і водним транспортом майже не змінювалася і становила в 2017 р. 3,8% загального обсягу викидів діоксиду вуглецю (табл. 4.7).

Таблиця 4.7

Обсяги викидів діоксиду вуглецю в атмосферне повітря

від пересувних джерел забруднення

Складено йрозраховано за даними: [4, с. 31].

За аналізований період частка обсягів викидів діоксиду вуглецю автомобільним транспортом знизилася на 5,3 відсоткових пункти або з 77,2 до 71,9% загального обсягу викидів діоксиду вуглецю в атмосферне повітря від пересувних джерел забруднення. І, відповідно, частка обсягів викидів діоксиду вуглецю залізничним, авіаційним і водним транспортом збільшилася на 5,3 в.п. або з 22,8 до 28,1% загального обсягу викидів діоксиду вуглецю в атмосферне повітря від пересувних джерел забруднення.

З огляду на вищевикладене, доведено, що впровадження інноваційних логістичних концепцій для дієвого функціонування транспортно- логістичної системи в Україні стримується недостатнім розвитком логістичної інфраструктури, низькою якістю логістичних послуг та їх високою вартістю, обмеженими інвестиційними ресурсами тощо. Це підтверджує й дослідження Всесвітнього банку [6], згідно з яким Україна посіла в 2018 р. 69-е місце серед 167 країн світу в рейтингу Індексу ефективності логістики (LPI). При цьому за критерієм «Якість інфраструктури» Україна посіла 105-е місце, а «Якість і компетентність логістичних послуг» - 70-е місце серед 167 країн світу.

У зв'язку з цим сучасні умови господарювання потребують реалізації принципів та інструментів «зеленої» логістики як концепції сталого розвитку національної транспортно-логістичної системи.

На основі обстеження компанії PE International (Великобританія) [7] визначено ключові переваги при впровадженні систем «зеленої» логістики, до яких віднесено зниження рівня викидів в атмосферу (33% керівників і топ-менеджерів компаній); залучення нових клієнтів або розробка нових продуктів (26% респондентів).

Термін «зелена логістика» виник на початку 90-х років XX ст. як новий метод у логістиці, який адаптує стандартні логістичні вимоги до раціональності, ефективності й швидкості обробки і руху товарів та враховує заходи з охорони навколишнього середовища [8, с. 88].

Досліджуючи змістовне наповнення терміну «зелена логістика», встановлено, що існують різні підходи до його трактування:

екологічно прийнятна та ефективна транспортна система розподілу [9, с. 340];

науковий напрям і один із чинників збереження довкілля, який засновано на ресурсозберігаючих та екологічно безпечних процесів і технологіях [10, с. 53];

напрям, який передбачає цілісне перетворення логістичних стратегій, процесів, структур усіх учасників ланцюга поставок у відповідності до ресурсозберігаючих, енергоефективних та природоохоронних технологій і має на меті досягнення балансу між економічною та екологічною ефективністю [11, с. 32];

сукупність логістичних підходів до оптимізації переміщень матеріальних потоків (у тому числі потоки відходів і вторинних ресурсів для переробки), транспортних засобів, природних, фінансових, інформаційних, енергетичних і людських ресурсів із застосуванням прогресивних технологій у процесі прийняття управлінських рішень органами місцевого самоврядування з метою створення такого середовища, в якому забезпечуються потреби населення, підвищується ефективність виробництв міського господарства та досягається умова мінімізації негативних наслідків антропогенного втручання в екосистему міста [12, с. 163];

логістика, яка заснована на ресурсозберігаючих та екологічно безпечних технологіях [13, с. 43; 14, с. 87];

з позиції забезпечення екологічної безпеки окремої системи як для всього суспільства, так і для окремого споживача [15, с. 50].

На основі узагальнення наукових джерел виявлено, що процес становлення й розвитку концепції зеленої логістики був непростим. Так, зарубіжні вчені J.-P. Rodrigue, B. Slack, C. Comtois окреслюють змістовне наповнення категорії «зелена логістика» достатньо широко, безвідносно до предмета й об'єкта дослідження. У рамках даної концепції логістична діяльність зводиться лише до транспортної системи розподілу, що має здійснюватися на екологічних принципах. Крім цього, вони стверджують, що існують певні невідповідності понять «зелений» і «логістика», оскільки стратегії економії витрат часто суперечать принципам охорони довкілля, які зазвичай не враховують екологічні витрати [9, с. 341].

Дослідники у своїх наукових працях [3, 16, 17] довели, що

зародження, формування та подальша структуризація «зеленої логістики» тісно переплітається із логістичними принципами. На їх думку, саме «екологізація» логістичної діяльності в майбутньому стане важливим чинником конкурентоспроможності, оскільки більшість споживачів пріоритетними вважатиме компанії, що здійснюють вантажоперевезення «зеленим» транспортом і використовують технології, які зберігають природні ресурси.

У результаті дослідження встановлено, що ряд вчених запропонували екологічний напрям логістики називати «екологістикою» або «екологічною логістикою», що вказує на екологічну орієнтацію логістичної діяльності, а також на таку її мету, як створення інтегрованої екологістичної системи.

При цьому міжнародні й українські наукові школи трактують поняття «екологістика» по-різному, а саме:

сукупність дій, пов’язаних із оцінкою та мінімізацією екологічних наслідків логістичної діяльності, де логістична діяльність є причиною виникнення негативних екологічних наслідків [18, с. 130];

новий напрям, що передбачає застосування прогресивних технологій логістики та сучасного обладнання з метою мінімізації забруднень і підвищення ефективності використання логістичних ресурсів [19, с. 291];

наука та комплекс заходів, що забезпечує рух матеріалів при здійсненні усіх виробничих процесів до його перетворення у готовий товар чи відходи виробництва з подальшим супроводом відходів до утилізації або безпечного зберігання у навколишньому середовищі, а також забір та утилізація відходів споживання, їх транспортування, утилізація або безпечне зберігання в навколишньому середовищі [20, с. 11].

Отже, виходячи з вищевикладеного, можна дійти такого висновку. На сучасному етапі необхідним є впровадження і розвиток концепції «зеленої» логістики, яка дозволяє поєднати в єдину систему екологію й економіку задля збереження довкілля та досягнення ефективного функціонування транспортно-логістичної системи із використанням екологічно чистих технологій.

Головними принципами даної концепції мають стати застосування комплексного підходу до управління логістичними потоками, ефективне використання ресурсів (виробничі, фінансові, енергетичні, інформаційні), оптимізація витрат на організацію процесів логістичної діяльності, мінімізація ризиків при функціонуванні транспортно-логістичних систем, використання цифрових інформаційно-комунікаційних технологій у сфері охорони навколишнього природного середовища.

Реалізація концепції зеленої логістики сприятиме сталому розвитку транспортно-логістичної системи в Україні за рахунок узгодженості дій між учасниками логістичного ланцюга; ефективної організації логістичних процесів (складування, транспортування, зберігання тощо); раціонального й оптимального руху матеріальних, транспортних, інформаційних і фінансових потоків; зростання обсягів інвестицій; підвищення якості логістичних послуг і обслуговування споживачів; скорочення витрат на логістичну діяльність і рівня ризиків від її здійснення; формування сучасної логістичної інфраструктури.

Список використаної літератури:

1. Доповідь про зелену трансформацію в Україні на основі показників зеленого зростання ОЕСР. Київ: Міністерство економічного розвитку і торгівлі України, 2016. 60 с.

2. Маргіта Н.О., Білоніжка У.З. Сучасні тенденції впровадження «зеленої» логістики. Маркетинг і менеджмент інновацій. 2014. № 1. С. 279-286.

3. Christof Dr., Ehrhart Е. Delivering Tomorrow: Towards Sustainable Logistics. Bonn, Germany: Deutsche Post AG, 2012. 151 р.

4. Довкілля України за 2017 рік: стат. зб. Київ: Державна служба статистики України, 2018. 225 с.

5. Діяльність суб'єктів господарювання за 2017 рік: стат. зб. Київ: Державна служба статистики України, 2018. 139 с.

6. Connecting to Compete 2018. Trade Logistics in the Global Economy. The Logistics Performance Index and Its Indicators / J.-F. Arvis, l. Ojala, C. Wiederer, B. Shepherd, A. Raj, K. Diarabayeva, T. Kliski. Washington, DC, The International Bank for Reconstruction and Development, The World Bank, 2018. 82 p.

7. Green logistics. Improving the environmental sustainability of logistics / Alan McKinnon, Sharon Cullinane, Michael Browne and Anthony Whiteing. The Chartered Institute of Logistics and Transport, London, 2010. 72 p.

8. Murphy P.R., Braunschweig R.F., Charles D. Green Logistics: Comparative views of environmental progressives, moderates and conservatives. Journal of Business Logistics. 1996. No 1. P. 87-102.

9. Rodrigue J.-P., Slack B., Comtois C. Green Logistics (the Paradoxes of) The Handbook of Logistics and Supply Chain Management / A.M. Brewer, K.J. Button, D.A. Hensher. London: Pergamon, 2001. P. 339-350.

10. Поручинська І.В. Передумови впровадження «зеленої» логістики на автомобільному та залізничному транспорті Волинської області. Молодий вчений. 2017. № 3 (43). С. 53-56.

11. Коломиец И. «Зеленая» логистика - лучшее из практики. Транспорт і логістика. 2011. № 3. С. 32-33.

12. Герасимчук З.В., Аверкина М.Ф. Інституційне забезпечення «зеленої логістики» в місті. Актуальні проблеми економіки. 2012. № 11 (137). С. 161­168.

13. Чеклов В.Ф., Чеклова В.М. Передумови розвитку «зеленої» логістики на залізничному транспорті. Технологический аудит и резервы производства. 2014. № 1/3 (15). С. 43-45.

14. Гурч Л.М., Хмара Л.Є.Розвиток «зеленої логістики» в Україні. Вісник Національного університету «Львівська політехніка». 2014. Вип. 811. С. 86-91.

15. Смирнов І.Г. «Зелена логістика»: еколого-географічний вимір. Український географічний журнал. 2002. № 2. С. 49-52.

16. Baumgarten H. Supply Chain Steuerung und Services. Logistik Dienstleister managen globale Netzwerke. Best Practices. Berlin: Springer, Auflage, 2004. 292 p.

17. Kummetsteiner G. Handbuch «Okologistik». Hochschule Amberg-Weiden, 2011. 115 p.

18. Rogers D., Tibben-Lembke R. An examination of reverse logistics practices. Journal of Business Logistics. 2001. No 22 (2). P. 129-145.

19. Janbo Li, Songxian Liu. The Form of Ecological Logistics and Its Relationship Under the Globalization. Ecological Economy. 2008. No 4. P. 290-298.

20. Єгоращенко І. В. Впровадження «зеленої» (екологічної) логістики суб'єктів господарювання. Економіка. Фінанси. Право. 2016. № 9. С. 10-14.