Стратегічні орієнтири розвитку ринку туристичних послуг в Україні
На сучасному етапі розвитку світового господарства міжнародна торгівля послугами набуває все більшого значення. Це викликано науково-технічним прогресом у сфері матеріального виробництва, поглибленням міжнародного поділу праці і ростом соціально-економічних потреб багатьох країн.
В якості одного з провідних напрямів діяльності в сфері послуг, розглядається міжнародний туризм. Ця галузь останнім часом швидко розвивається, приносить значні прибутки та забезпечує робочі місця в багатьох країнах. Міжнародний туризм є активним джерелом надходжень іноземної валюти і здійснює вплив на платіжний баланс країни. Туризм впливає не лише на економіку багатьох країн, а й на їх соціальне та культурне середовище, екологію. Він певною мірою сприяє формуванню позитивного іміджу країни, виконує культурно- освітні функції. Сьогодні в міжнародному туристичному обміні приймають участь практично всі держави світу, як розвинуті, так і країни, що розвиваються. Для багатьох з них туризм став провідною галуззю, що визначає їх міжнародну спеціалізацію.Активна інтеграція України у світовий ринок туристичних послуг є як економічно необхідним, так і об’єктивно закономірним процесом, оскільки, з одного боку, цілеспрямований розвиток міжнародного туризму є одним із чинників розвитку національної економіки, інструментом її інтеграції в систему світогосподарських зв’язків, засобом диверсифікації зовнішньоекономічної діяльності за рахунок динамічного розвитку сфери послуг, а з іншого боку, активізація участі України в міжнародному житті, розширення зовнішньоекономічних зв’язків, відповідно, обумовлює розвиток міжнародного туристичного обміну, пов’язаного із зростанням кількості міжнародних економічних, соціальних, наукових, культурних контактів.
На сучасному етапі розвитку світового господарства туристична галузь є одним із пріоритетних напрямів розвитку економік країн світу.
Не зважаючи на економічні коливання, політичну напругу та інші дестабілізуючі фактори, туризм з кожним роком демонструє тенденції зростання, що відображається у збільшенні кількості туристичних відвідувань. Причини цього слід вбачати, передусім, в інтенсивному збагаченні спектра рекреаційних, лікувальних, культурних потреб сучасної людини, глобалізацією системи соціально-культурних, економічних, політичних і комунікаційних зв’язків. В галузі туризму доцільно виділити наступні групи факторів, аналіз яких дозволяє зробити висновок про ступінь конкурентоспроможності країни в галузі туристичного бізнесу: соціальна та політична ситуація в країні, клімат та географічне розташування, історико-культурні пам’ятки, інфраструктура (транспорт, розміщення), асортимент туристичних послуг, політика розвитку туристичної галузі, вартість відпочинку, трудові ресурси для роботи в галузі [1].Для підвищення своєї конкурентоспроможності в цій галузі країнам світового співтовариства необхідно дотримуватися наступних принципів: приймати заходи по захисту туристів та їх вільного пересування, що передбачає спрощення поліцейського і митного контролю на кордонах; підвищення безпеки туристів; гармонізацію страхування туристів і їхнього автотранспорту; інформування про їх соціальні права; розробити загальні правила діяльності в індустрії туризму щодо податкової політики, взаємного визнання рівня кваліфікації і дипломів професійної підготовки; поділу відпускних періодів для зняття навантаження на туристську індустрію в пікові сезони; розвивати регіональний туризму з метою його просування в нерозвинені регіони, які мають туристичний потенціал.
В цілому ефективний розвиток міжнародної діяльності безпосередньо залежить від надання організаційно-методичної та фінансово-економічної підтримки туризму з боку держави. Туризм є високоприбутковим сектором економіки та важливим чинником підвищення міжнародного авторитету. Необхідно, щоб визнання туризму як індустрії супроводжувалося виділенням відповідних ресурсів з боку держави.
Досвід європейських країн доводить, що без державних інвестицій розвиток туризму неможливий. Цілеспрямована та системна діяльність щодо розвитку міжнародних туристичних зв’язків є ефективним механізмом створення сприятливого для розвитку туризму середовища, ефективного використання туристичних ресурсів, розбудови транскордонної інфраструктурної мережі, розвитку національних економік та культур держав світу. Бюджетні заходи містять державне фінансування з бюджету, спеціально складеного для туризму, і, зазвичай, мають наступні форми: позики за дуже низькими відсотковими ставками, призначені для інвестування проектів великих туристських інфраструктур; субсидії, призначені для заохочення пріоритетних напрямків розвитку.Узагальнення досвіду регулювання міжнародної туристичної діяльності дозволяє визначити основні напрямки регулятивного впливу органів державного управління на підтримку розвитку міжнародного туризму, серед яких: законодавче забезпечення (розробка та впровадження нормативно-правових актів, які створюють сприятливі правові умови для розвитку міжнародного туризму та захисту туристів), фінансова підтримка (створення системи різноманітних податкових пільг, субсидій, дотацій), інфраструктурна підтримка, кадрова підтримка (створення умов для заохочення використання та просування по службі місцевої робочої сили на туристичних підприємствах), адміністративна підтримка, інформаційна підтримка, забезпечення безпечного розвитку туризму.
В Україні поступово впроваджується змішана (європейська) модель управління міжнародною туристичною діяльністю. Одним із важливих чинників зміцнення міжнародного туристичного потенціалу України виступає договірно-правова база. Тому значної уваги потребує уточнення і вдосконалення національної законодавчої бази, що регулює сферу туризму, встановлення договірних відносин з країнами, які є перспективними для України туристичними ринками, вивчення та впровадження практики створення нормативного обґрунтування туризму,
організаційних засад функціонування високорентабельної туристичної індустрії країн розвинутого туризму, прогресивного досвіду державного регулювання та стимулювання галузі.
Правове забезпечення туристичної діяльності на міжнародному рівні здійснюється в Україні в межах відповідних організацій, які регулюють взаємовідносини на світовому ринку туристичних послуг. Серед них вирішальна роль належить Світовій організації торгівлі та Всесвітній туристичній організації [2,3]. Суттєвою метою розвитку туристичного співробітництва України ними слід вважати створення додаткових можливостей використання туристично- рекреаційного потенціалу, створення конкурентоспроможноготуристичного продукту країн-учасниць, його просування на
міжнародному ринку, збільшення туристичних потоків, підвищення економічної ефективності туризму як передумови соціально-економічного розвитку світу.
В цілому, найбільш перспективними напрямами подальшої співпраці України з зазначеними організаціями є наступні:
1. Створення спільного туристичного простору і єдиного туристичного законодавства, яке буде регулювати діяльність в сфері туризму країн-учасниць. Необхідно відмітити, що це буде сприяти, по- перше, підвищенню іміджу України як туристичне розвиненої держави, по-друге, спрощенню митних формальностей, яке дозволить збільшити не лише виїзні, а й в'їзні потоки туристів. По-третє, створення такого простору значно полегшить обмін інформацією, яка безпосередньо стосується сфери туристичного бізнесу, а також дозволить формувати цікаві маршрути по країнам-учасницям. Єдина нормативна база дозволить не лише уникнути суперечливих ситуацій в процесі спільної діяльності, а й значно полегшить функціонування суб'єктів туристичної індустрії.
2. Проведення міжнародних конференцій на макро- та мікро-рівні по обміну досвідом роботи в сфері туристичного бізнесу. В цьому аспекті слід звернути увагу на організацію семінарів та зустрічей підприємців різних країн, які працюють в туристичній галузі. Це дозволить не лише обговорювати найбільш актуальні проблеми розвитку цієї економічної сфери, а й формулювати спільні пропозиції щодо змін у нормативно- правовій базі, які б найбільш повно відповідали ринковій ситуації.
Основним завданням конференцій на рівні держав повинно стати обговорення та подальше впровадження ефективних моделей розвитку світової туристичної галузі, розробка спільних стратегій розвитку туристичної індустрії. Для України участь в таких конференціях дозволить не лише перейняти досвід розвинених з точки зору туристичного бізнесу держав, а й заявити про себе як про гідного конкурента на світовому туристичному ринку.3. Створення спільної бази туристичних пропозицій. Для України це буде означати, по-перше, підвищення обізнаності потенційних туристів щодо унікальних екскурсійних програм та програм відпочинку на території нашої держави, по-друге, розширення можливостей відпочинку вітчизняних туристів за кордоном.
4. Участь України в міжнародних туристичних виставках та ярмарках, розробка інформаційно-рекламних програм та турів, покликаних пропагувати туристичний продукт України за кордоном.
На національному рівні регулювання функціонування туристичної галузі важлива роль належить наступним нормативно-правовим документам: Закон України “Про туризм”, “Про основні напрями розвитку туризму в Україні до 2020 року”; “Про заходи щодо забезпечення реалізації державної політики у галузі туризму”, постанова Кабінету Міністрів України “Про заходи подальшого розвитку туризму”. Правову основу функціонування діяльності туристичної галузі країни закладено Законом України "Про туризм"[4]. Він є основоположним законодавчим актом, що визначає загальні правові, організаційні, виховні та соціально- економічні засади реалізації державної політики в галузі туризму, всебічно регламентує туристичну діяльність в Україні, створює умови для стимулювання ділової активності суб'єктів туристичного підприємництва, забезпечує оптимальний рівень державного регулювання процесу розвитку вітчизняного туризму. Саме цей законодавчий акт став правовим підґрунтям для розробки цілого комплексу галузевих нормативно - інструктивних документів, що регламентують конкретні аспекти туристичної діяльності.
Згідно із Законом України "Про туризм" до основних напрямів державної політики в цій сфері варто віднести:- становлення туризму як високорентабельної галузі економіки України,
- створення ефективної системи туристичної діяльності для забезпечення потреб внутрішнього та іноземного туризму;
- створення та вдосконалення нормативно-правової бази в галузі туризму відповідно до чинного законодавства України, міжнародних норм і правил;
- створення економічних умов, які стимулюють розвиток туризму; заохочення національних та іноземних інвестицій в розвиток туристичної індустрії;
- встановлення порядку стандартизації, сертифікації та ліцензування в галузі туризму;
- розвиток співробітництва із зарубіжними країнами та міжнародними організаціями, участь у міжнародних програмах розвитку туризму, розробка та укладання міжнародних двосторонніх і багатосторонніх договорів у галузі туризму та визначення механізму їх реалізації [5].
Враховуючи досвід провідних туристичних країн світу, можна зробити висновок, що для України на даному етапі розвитку необхідно вдосконалювати нормативно-правову базу регулювання міжнародної туристичної діяльності в напрямку створення дієвих механізмів державної фінансової, інфраструктурної, кадрової, адміністративної та інформаційної підтримки, забезпечення безпечного розвитку міжнародного туризму в усіх відношеннях - економічному, соціокультурному, екологічному. Необхідно впровадити чіткі механізми державного фінансування туристичної галузі на регулярній основі, створити ефективну систему державного гарантування інвестицій у розбудову туристичної інфраструктури, страхування комерційних ризиків у міжнародному туризмі, заохочення довготермінових капіталовкладень.
Сьогодні пріоритетними напрямами діяльності в сфері туризму для нашої країни є встановлення договірних відносин з країнами, що є перспективними для України туристичними ринками, вивчення та впровадження практики створення нормативно-правової бази туризму, організаційних засад функціонування високорентабельної туристичної індустрії країн розвиненого туризму, прогресивного досвіду державного регулювання та стимулювання галузі.
Україна має всі об’єктивні передумови, щоб стати однією з найбільш конкурентоспроможних туристичних країн світу, однак аналіз сучасного стану функціонування вітчизняної туристично-рекреаційної галузі свідчить про те, що її розвиток стримується через невирішеність низки проблем, серед яких необхідність подолання територіальної нерівномірності та раціонального використання санаторно-курортної інфраструктури, впровадження світових стандартів, залучення інвестицій, невідповідність міжнародним стандартам якості надання туристичних послуг, недостатність якісного та кількісного обсягу інформації про туристичний потенціал України на світовому ринку.
До головних стратегічних напрямків подальшого розвитку туристичної галузі в Україні на макрорівні можна віднести, по-перше, забезпечення загальнодержавної і регіональної підтримки туризму, притягнення до його розвитку як державних, так і підприємств інших форм власності, а також окремих громадян; розвиток інформаційно- рекламної і маркетингової діяльності; підготовка, перепідготовка і підвищення кваліфікації кадрів туристичної індустрії. Крім того потрібно розвивати матеріально-технічну базу індустрії туризму і сфери послуг та забезпечувати пріоритетність вітчизняного внутрішнього та іноземного (в'їзного) туризму на основі використання туристичних ресурсів, здобутків національної історії і культури українського народу. Крім того, прийняття і реалізація законів про спеціальні економічні зони у пріоритетних регіонах України дасть змогу активізувати підприємницьку діяльність, здійснити перспективні інвестиційні проекти, створити додаткові робочі місця, стимулювати розвиток готельно-туристичного бізнесу на регіональному рівні, а також сервісну інфраструктуру баз відпочинку й оздоровлення, використовуючи сприятливі кліматичні і природні переваги зони.
По-друге, важливим напрямком розвитку туризму є створення розвинутої матеріально-технічної бази туристичної індустрії. Для прискорення її розвитку необхідно: забезпечити модернізацію і
реконструкцію існуючих об'єктів туризму, а також будівництва нових за сучасними проектами; практикувати проведення цільових інвестиційних конкурсів на право реконструкції і будівництва нових об'єктів із залученням до їхньої організації підприємств туристичної індустрії вітчизняних і іноземних інвесторів, місцевих органів виконавчої влади; використовувати можливості фінансування розвитку індустрії туризму за рахунок коштів приватних вітчизняних і іноземних інвесторів, фондів, добровільних об'єднань підприємств, по лінії міжнародної технічної допомоги, Європейського Банку Реконструкції і Розвитку, інших міжнародних фінансових організацій.
По-третє, стратегічними цілями інвестиційної політики в туризмі, зокрема у готельному господарстві в Україні, мають бути формування сприятливого інвестиційного клімату, стимулювання припливу капітальних вкладень у реконструкцію і будівництво сучасних трьох-, чотири- та п’ятизіркових готелів відповідно до міжнародних вимог і стандартів, а також готелів “хостелів” для молодіжного туризму; інвестиційне забезпечення структурної перебудови готельного господарства за типізацією підприємств, їх категорійністю, місцем розміщення (у міській, сільській місцевості); мобілізація всіх джерел інвестиційних ресурсів та їх ефективне використання, створення умов для нарощування внутрішніх інвестиційних ресурсів; організація туристичних та спортивних центрів, молодіжних та гірських баз, облаштування гірськолижних трас і підйомників на територіях пріоритетного розвитку туризму, у спеціальних (вільних) економічних зонах, а також створення мотелів, кемпінгів упродовж транспортних коридорів; забезпечення розвитку промислової індустрії з випуску сувенірних виробів, рекламних проспектів, каталогів, путівників, туристичних атласів і мап, планів міст, календарів, плакатів та іншої рекламної продукції.
Стратегічні орієнтири розвитку туристичної галузі України значною мірою пов’язані також з європейським вектором її інтеграції. Важливе значення в цьому зв’язку має підписання Угоди про асоціацію України та ЄС, запровадження безвізового режиму пересування туристів. Для сфери туризму особливої актуальності набувають статті 399-402 шістнадцятої глави Угоди про асоціацію. В них йдеться про подальше співробітництво сторін у цій сфері діяльності з метою розвитку конкурентоздатної галузі як генератора економічного розвитку, валютних надходжень, зайнятості тощо. Передбачається, що країни узгодять свої дії на принципах поваги культурних надбань, інтересів місцевих спільнот, особливо у сільській місцевості, а також захисту навколишнього середовища. Співпраця з ЄС відкриє великі можливості для використання організаційно-фінансових механізмів та підвищення економічної ефективності національного туризму. Зважаючи на це, через Спеціальне представництво України при ЄС систематично подає заявки щодо включення України у перспективні програми співробітництва у сфері туризму, зокрема фінансової та технічної допомоги, а також інвестиційні проекти. Це якісно впливає на розбудову туристичної сфери України, сприяє соціально-економічному та культурному розвитку держави [6]. Тому орієнтація на європейський вектор співпраці не тільки дозволить вітчизняним туристичним підприємствам отримати доступ до потенційно об'ємного ринку, а й можливість участі в перспективних проектах, можливість залучення інвестиційних ресурсів, використання європейського досвіду організації туристичного бізнесу.
В цілому подальша інтеграція України у світовий ринок туристичних послуг є не тільки джерелом прибутковості, а й виконує ряд важливих соціально-культурних функцій, що, в умовах функціонування глобального економічного простору набуває суттєвого значення як складова ефективного розвитку національної економіки.
Список використаної літератури:
1. Румянцев А.П., Коваленко Ю.О. Світовий ринок послуг. Навч. посібник. - К.: ЦНЛ, 2007. - 489 с.
2. UNWTO Tourism Highlights, 2015 Edition [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://www.unwto.org/pub.
3. Tourism and Sustainable Development Goals: Journey to 2030. Highlights. - World Tourism Organization. - 2017. - Available at: http://www.unwto.org/pub.
4. Про туризм : Закон України. - №324/95-ВР від 15.09.1995 р. Режим доступу: https://zakon.rada.gov. ua/laws/show/324/95-%D0%B2%D1 %80
5. Забалдіна Ю.Б. Маркетинг туристичного підприємства: Навч. посібник. - К.: Музична Україна, 2002. - 196 с.
6. Міжнародний туризм: світові тенденції та українські реалії. [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://sd.net.ua/2012/05/24
2.5.